Головна Новини Останній дзвоник 2022

Останній дзвоник 2022

Ходу випускників-2022 у Тернополі відмінили. А дзвоник, який позначив фінал навчання у школі, прозвучав для одинадцятикласників цими днями. У Тернопільській школі-ліцеї N6 імені Назарія Яремчука свято пройшло душевно і без зайвого пафосу.

Цей пам’ятний день у 2022 році мав особливий формат: щоб і випускникам запам’ятатися і зберегти доречність у часі війни та урахувати безпеку.

Сторонньому глядачеві могло б здатися, що не було ніякого сценарію. Велась щира душевно розмова директора, учителів та учнів. Однак, тут і сторонніх не було. Для кожного присутнього у залі цей день мав особливе значення.

Такі дійства уже не мають нічого спільного з так званими «лінійками». Лише приязне, комфортне спілкування.

Що ж думають самі випускники про те, що випало на їх долю у 2022 році. Навчання у випускних класах супроводжувалось суцільними «стресами». Спочатку пандемія. Карантини, дистанційне навчання, потім війна… Багато з них опинилися за кордоном. Дехто планує там продовжити навчання. Але більшість – повернуться в Україну для отримання атестатів.

З кількома випускниками вдалося поговорити. Ми запитали їх, яким бачать свій випускний, планують продовжувати навчання в Україні чи їхати за кордон. Вони охоче діляться планами і роздумами.

  • Шкода, що не буде ходи. Я уже купила сукню, – зітхає Вероніка Скоморохова. І в ту ж мить додає, – але я все розумію. Так треба. Вероніка – активно волонтерить із перших днів повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, тому уміє визначати пріоритети. До волонтерства долучилось чи не пів класу Вероніки. І це свідчить про те, що вони вже у такому юному віці – свідомі активні громадяни своєї країни.
  • Давид Сельський та Стас Марчевський на питання – у якій країні планують навчатися після закінчення школи, упевнено відповідають, що тільки в Україні. Вірять, що перемога за нами.

Випускники 2022 – представники нового покоління. Вони ті, хто живе у «зоні турбулентності». А значить, що крім шкільних наук, вони засвоїли не один життєвий урок, стали загартованими. 

Директор сказав напутнє слово. Учителі розчулено обнімали своїх учнів і бажали світлого майбутнього у мирній вільній Україні.

Веселу нотку додав у дійство цікавий інтерактив, який педагоги приготували для присутніх. На великому екрані з’являлися дитячі фото. У них треба було упізнати майбутніх учителів. Кожна відгадка супроводжувалася оваціями залу. Ніхто ж ніколи не замислювався над тим, що такі звичні поважні учителі були колись кумедними та дуже симпатичними малюками. 

Випускниця Христина Караневич написала і прочитала такі поетичні рядки:

«Завжди знайдеться, що сказати,

коли спитають : «як там школа?».

Тепер це спогади в лещатах,

бо час змінив усе довкола».

Час змінив багато чого. Однак, незмінною залишається наша віра у Перемогу України. Заради того, щоб шкільний дзвоник щорічно скликав на подвір’ях українських шкіл тисячі безтурботних дітей, щоб ми будували нову історію засвоївши уроки минулого. І хоч усі свята цього року «не такі», з гіркими нотками, хай попереду будуть тільки здобутки і багато-багато радості.

Щасливої дороги вам, хлопці та дівчата!