11 вересня – день пам’яті страти Пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка.
Незважаючи на строгий одноденний піст, у багатьох селах області відзначатимуть храмові празники. Майже для всіх церков Тернопільщини, названих з приводу цієї події, є одна закономірність – вони у часи радянського атеїзму були зачиненні, хоча кожна з них має свою багату історію, пише Свобода.
Наприклад, цього року церкві у с. Губин Бучацького району виповниться 170 років. Вона побудована з деревини, яку сплавляли з Карпат. На храмі позначилася і німецько-радянська війна – під час боїв його пошкодили.
Церква у с. Товстеньке Чортківського району споруджена ще у 1757 році на кошти пароха села Дмитра Верхратського. Родина Верхратських, які були гербовими шляхтичами, душпастирювала у Кривенькому понад 100 років. Тут був священником і батько письменника Богдана Лепкого – Сильвестр. За сприяння о. Івана Бриковича у 1936 р. розпочали будівництво нової церкви, але через початок війни його не завершили. Під час організації колгоспу недобудову розібрали на спорудження стаєнь. У 1986 – 1987 рр. силами громади та за підтримки колгоспу стару церкву перебудували.
У селі Гвардійське на Теребовлянщині є два однойменні храми – православний дерев’яний (1888 р.) і греко-католицький (1937–1938 рр.). Останній особливий тим, що був перебудований з костьолу.
Також нині храмові празники святкуватимуть у селах Вигода та Хартонівці на Заліщанщині.
А щодо особливостей відзначення, то наші предки вірили, що цього дня не можна різати нічого, що нагадує собою голову. Вважається також, що не варто брати у руки гострі предмети: ніж, сокиру. Тобто, все, що нагадує про мученицьку смерть святого.
Чоловіки на Усікновення не стриглися й не голилися. А дітям обв’язко мили голови і гладенько їх причісували, вірячи, що тоді голова не болітиме цілий рік.
У народі кажуть: «Якщо зрізати головку капусти на Головосіка, то може потекти кров». А ще не їли круглі фрукти й овочі: яблука, капусту, картоплю (їхня форма нагадує відрубану голову Предтечі), а також червоні помідори, кавуни, бо вони за кольором схожі на кров святого. Відтак не подавали будь-що на блюді, адже на такій посудині лежала голова Івана Предтечі.
Цього дня не варили борщ, їсти його було гріхом. Також заборонялося співати й танцювати. Бо саме за допомогою пісень і танців Іродіада домоглася страти Хрестителя.
На Усікновення кожен намагався побувати в церкві, а ті, кого мучив головний біль, просили зцілення.
Віктор КУЛИК
