У дивовижному будинку-сфері родини Банникових у селі Баранівка, що за кілька кілометрів від Бережан, побували сотні гостей. Сім років тому оселю звів господар-умілець Павло Банников. Місцеві мешканці вже звикли до півкулі поміж сільських хат і жартома називають її «НЛО», а ось заїжджі здивованими очима споглядають на незвичний будинок. Більшість гостей навідується до Павла Івановича, щоб побачити диво-будинок, дізнатися секрети спорудження, а згодом і собі звести екологічне та надзвичайно енергоефективне житло, пише Нова Тернопільська
Хто-хто в «НЛО» живе?
Павло Банников має квартиру в райцентрі, але впродовж останніх років цілковито «осів» у своєму будинку-півкулі. Свого часу чоловік придбав стару хатину в Баранівці, але підрахувавши, скільки потрібно вкласти в її ремонт, вирішив побудувати недороге нове житло. За ідею взяв купольний дім американського архітектора Річарда Фуллера, який ще 60 років тому вперше здивував незвичною конструкцією. За освітою Павло Іванович інженер-будівельник, служив в охороні на Південноукраїнській АЕС, працював на склозаводі, був виконробом у колгоспі, навчав дітей бойових мистецтв. Нині Банникова знають в усій області та далеко за її межами як вмілого майстра зі спорудження печей, камінів, лазень. А ще він оформляє ресторани, кафе, житлові будинки, запрошують його і для розфарбовування церков.
— У нинішній час є чимало ідей екожитла, я обрав економний та енергоефективний варіант. Якось побачив малюнок будинку-кулі Фуллера. На той час я не мав доступу до креслень такого житла, тож сам зробив розрахунки і за місяць збудував дім, — розповідає Павло Іванович. — Жити у такій сферичній хаті без кутів неймовірне задоволення! В будинку особлива атмосфера: заходиш і ніби потрапляєш у храм! Повертаюся додому втомлений після роботи і за 15 хвилин повністю відновлюю сили. Ще у мене була купольна лазня, але я її віддав знайомим. На подвір’ї є дві печі: одна — для випікання хліба, інша, піч-тандир, — для приготування м’яса та риби. Страви з таких печей мають неповторний смак, таких не знайдеш у найкращих ресторанах. Готуємо разом із дружиною.
Замість фундаменту — мішки з цементом і піском
На зведення будинку-півкулі господар витратив 5 тисяч доларів, на внутрішнє облаштування — ще 2 тисячі. Традиційний будинок із цегли обійшовся б у рази дорожче. Загальна площа оселі — 126 кв. м. Замість фундаменту Павло Іванович виклав понад 200 поліетиленових мішків із сухими цементом та піском у пропорції 1:10. Після трамбування мішки втягнули вологу і зацементувалися. Каркас будинку зроблений із модринового бруса та дощок, зверху обтягнутий руберойдом, аби оселя не замокала. Стіни мають товщину лише 15 см. Усередині будинок має два поверхи, на першому — три спальні, кухня, ванна, між ними — відкритий простір без перегородок, на другому — господарське приміщення, де сушать трави та гриби. Усі меблі в оселі — власноруч зроблені господарем із дерева та глини, навіть лежаки — із натурального матеріалу. На полицях — експонати старого глиняного посуду, який Павло Іванович розшукав у мешканців району.
— Серед купленого до хати — хіба що посуд, телевізор, комп’ютер. Ліжка ми зробили з підігрівом, спали, як на печі, але довелося «перекрити» тепло, бо в будинку і так спекотно, — зазначає господар.
Тепло і не заводяться миші…
Будинку-півкулі не страшні ні стихії, ні найлютіші морози. Коли надворі мінус 30 чи плюс 30, у приміщенні завжди комфортна температура, адже екобудівля взимку тримає тепло, а влітку береже прохолоду.
— Моя дружина теплолюбна, тому в оселі завжди тепло, взимку термометр не опускається нижче плюс 20, — розповідає Павло Іванович. — Наша оселя утеплена соломою, заталованою між дошками. Часто люди використовують для утеплення мінеральну вату, але в ній заводяться миші, а в соломі — ні.
Обігрівають Банникови помешкання власноруч змайстрованою піччю на зразок тих, які застосовували у побуті древні арії. Її особливість — під час згорання дров газ не виходить через комин, а повертається донизу печі і загоряється вдруге. Запалюють таку піч незвично — вгорі. Оберемка дров вистачає господарям на добу, у той час коли сільські мешканці у своїх пічках використовують значно більше дров, до того ж тепло у них швидко «утікає».
— Секрет моєї печі — каталізатор, що розщеплює топкові гази і перетворює їх у додатковий вид палива, що повністю згорає яскравим малиновим полум’ям, — ділиться досвідом енергоефективності Павло Іванович. — Відходів із печі практично нема, не осідає сажа. Охоче ділюся досвідом із прогресивними людьми, які дбають про екологію, не бояться пробувати щось нове та вміють рахувати свої гроші. Чимало людей телефонують до мене, звертаються через інтернет, приїжджають у гості. За моїми порадами звели будинки-півкулі на Івано-Франківщині, Буковині і навіть у Польщі. Розповідаю їм, скажімо, як можна здешевити витрати конекторів для з’єднання брусків. Спершу все випробовую на собі, а потім ділюся з іншими. «Що це за хата така?!» — дивуються часто люди. Пояснюю їм, що будинок не мусить бути тільки прямокутним, адже навіть у природі мало таких форм — нори та гнізда овальні. До того ж будинок-півкуля — не просто приміщення, він несе в собі глибокий сакральний зміст.
Джерело: НОВА Тернопільська газета
