Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув касаційну скаргу засудженої Світлани С. на вирок Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2023 року в кримінальному провадженні стосовно обвинувачення її у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 158-1 КК України (надання членом виборчої комісії виборчого бюлетеня для голосування, яка не має права його надавати).
Місцевим судом встановлено, що 25 жовтня 2020 року в Бучацькому єдиному виборчому окрузі проходили місцеві вибори. Відповідно до постанови Бучацької міської територіальної виборчої комісії Чортківського району Тернопільської області, Світлану С. було включено до складу однієї з дільничних виборчих комісій.
Вранці, 25 жовтня 2020 року, Світлана С. отримала списки виборців та відповідну кількість бюлетенів. Надалі вона, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 248 Виборчого кодексу України, ст. 71 Конституції України та статей 5, 8 Закону України “Про місцеві вибори”, достовірно знаючи, що включений до списку виборців Дмитро Р. перебував за межами України, видала його бюлетені для голосування невстановленій досудовим розслідуванням особі.
Вироком Бучацького районного суду від 8 листопада 2022 року Світлану С. визнано винуватою за ч. 3 ст. 158-1 КК України та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, із іспитовим строком тривалістю 1 рік, і покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
До відома: санкція ч. 1 ст. 158-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 7 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 5 років.
18 січня 2023 року Тернопільський апеляційний суд цей вирок у частині призначеного покарання скасував і призначив Світлані С. покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю, пов’язаною з виборчим процесом строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Не погодившись із рішенням Тернопільського апеляційного суду, засуджена подала касаційну скаргу та, посилаючись на істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просила вирок апеляційного суду змінити та на підставі положень ч. 2 ст. 69 КК України не призначати їй додаткового покарання. Вважала призначене їй покарання занадто суворим і несправедливим.
За результатом касаційного розгляду Верховний Суд погодився з висновками Тернопільського апеляційного суду щодо обраного засудженій покарання. При цьому Суд зазначив, що, оскільки санкцією ч. 3 ст. 158-1 КК України як обов’язкове передбачено додаткове покарання, то самим законодавцем покладено на суд обов’язок призначити додаткове покарання. У даному конкретному випадку таке покарання відповідало вимогам статей 50, 65 КК, було справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.
В оскарженому вироку вірно зазначено, що засуджена, виконуючи функції члена дільничної виборчої комісії, відповідно до класифікації ст. 12 КК України, вчинила тяжкий злочин проти виборчих прав громадян, які є конституційними правами кожної особи та однією із основних засад демократії в Україні. Незастосування судом першої інстанції до засудженої додаткового покарання було необґрунтованим і засвідчило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідало тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м’якості.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вирок Тернопільського апеляційного суду від 18 січня 2023 року стосовно Світлани С. залишив без зміни, а касаційну скаргу засудженої – без задоволення.
