Головна Новини На Тернопільщині парафіяни облаштовують музей-трапезну

На Тернопільщині парафіяни облаштовують музей-трапезну

На Тернопільщині парафіяни облаштовують музей-трапезну. 150 експонатів кінця 19-го поч. 20-го ст. зібрали жителі села Шушківці, що на Лановеччині. Про це Суспільному розповів ініціатор створення музею – священник Олексій Філюк.

Чотири дні парафіяни білять стіни, прибирають, зносять експонати до колишнього сільського клубу. Це документи, вишивка, картини та старовинні предмети домашнього вжитку. Усі речі із сільських горищ.

У Шушківцях на Тернопільщині парафіяни облаштовують музей-трапезну. оригінальне

70-річний Степан Буцак приніс до музею домашні експонати. Це речі його бабусі, їм понад сто років. Чоловік розповідає, – для музею відібрав 20 предметів, які знайшов на горищі:

“То є коловороток, на ньому пряли, тут була кружілка і пряли на рядна, на мішки. На ньому працювала моя бабушка, а ще й певне прабабушка. Тут є великомучениця Варвара і тут вибиті ікони вишиті, ну розумієте, що, люди вмирають, хати валяться і воно дівається, а так ми принесли всьо сюда і воно буде тут”.

У відділі документів – 9 експонатів. Серед них сповідна відомість жителів села 1923-го року та “Указ Волинської єпархії місцевим священникам” 1925-го року.

Олексій Філюк, настоятель храмів у селі Білозірка та Шушківці розповідає:

“У нас тут у відділі документів є: сповідна відомість, брачні обиски, які проходили за Польщі за царської Росії. Є навіть єврейські документи. Ну і це наша історія місцева. Тут передбрачне свідєтельство. З шлюбом священик с. Іванкове – передбрачне свідєтельство видавав. Тут взагалі цікаві документи. Волинська духовна консисторія після війни Першої світової дала указ, щоби допомогти “опущеним” сім’ям і не дати розпаді населення, благословляються повторні шлюби для людей, які живуть без шлюбу. Ну і отак, цікаво”.

У музеї більшість речей ручної роботи. Як наприклад, церковний покрівець 1890-го року, десять рушників, з них два весільних із родини священників Костановичів 1905-го.

Допомагають облаштовувати музей сини священника Сергій та Віктор.

У музеї більшість речей ручної роботи. Це церковний покрівець 1890-го року, десять рушників, з них два весільних із родини священників Костановичів 1905 року, ікони, картини та портрет Тараса Шевченка. Його вишила у 1890-му найстарша жителька села. Усі речі місцеві жінки почистили від пилу, деякі випрали. Людмила Яремчук розповідає чому долучилась до створення музею:

“У нас в селі не залишилося нічого, школи нема, садочка нема, клубу нема, бібліотеки нема, медпункту майже нема. Лишилася одна церква. Згуртувалися всі дівчата. Ми білили, мили, прибирали, чіпляли вчора до вечора. За рушниками доглядали так, як з старої хати знімалися . Освіжали, прали, прасували”

Ідея створення такого музею виникла у 2018-му році, пригадує отець Олексій Філюк:

“Ідея створення музею виникла два роки тому. Я хотів зробити в Білозірці, ініціативу мою не дуже там підтримали, а тут у мене сусіди хороші Степан і моя Світлана Іванівна, татова дружина, Люда Буцак, Галина Мартинова і ці дівчата, ще дві дівчини Ганя Скакун, щоб вже всіх назвати. Вони підтримали ідею, п’ять жіночок, два мужчини і мої двоє хлопців-синів. Вини все допомогли. Дівчатам, звичайно, сьогодні не вийшло прийти через то, що то село, то робота, вони зайняті. Дівчата доять корови, а ми по скільки з синами нині дома, то не боїмося коронавірусу, робимо музей”.

За словами Олексія Філюка, відкриють музей-трапезну 14-го березня.