Бучацька Євангелія – рукописна пам’ятка старослов’янської мови, виконана на пергаменті (160 аркушів ). Вона зберігалася у василіанському монастирі в Бучачі ( церква Воздвиження Чесного Хреста), заснованому у 1712 році. Книга датована XII – XIII століттям. У науковий обіг введена в середині XIX століття. Пам’ятку досліджували Петро Владіміров (1890),Іларіон Свенціцький (1911), Михайло Возняк (1920), Олександр Колеса (1923), Яким Запаско (1957,1995), Віра Свенціцька(1983) . У 1888 – 1889 роках Євангелія експонувалася на виставці старожитностей Ставропігійського інституту у Львові. Згодом потрапила до Львівського Онуфрійського монастиря,а від кінця 30- х років XX століття зберігається у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького. Рукопис оздоблений скромно. Зокрема,210 перших літер у тексті прикрашені геометрично-плетінковими візерунками ,які доповнюють стилізовані рослини у вигляді листів і пагонів. Застосовано червоний, золотистий, зелений, рідше синій кольори. На думку Якима Запаска, рукопис, напевно,відкривала плетінкова заставка,але перші аркуші втрачені.Бучацька Євангелія – цінна пам’ятка рукописного книжкового мистецтва Київської Русі. У Бучацькому краєзнавчому музеї зберігається копія Бучацького Євангеліє. Ознайомитися із рукописною пам’яткою можна у Бучацький районний краєзнавчий музей яка розміщена в експозиції.
