Влітку, у “Палаці щастя” – гаряча пора. Щодня тут розписують і 30 пар.
– Стараємося кожній парі приділити особливу увагу, індивідуальний підхід, – каже обрядова староста Вікторія Ханас.
Не обходиться під час розпису і без курйозів. Є такі, що й на камеру не розкажеш, каже Вікторія Ханас. Але це рідкість, здебільшого, одруження для молодят – дуже трепетний момент. У “Палаці щастя” жартують: якщо під час церемонії одруження ніхто не заплакав, обряд не вдався.
– Навіть дружби плачуть і старости. Коли сходиться все в один короткий момент. Нахлинула хвиля радості на нареченого, розплакався наречений. Він плакав так, що я не знала, чи продовжувати чи ні, – додає Вікторія Ханас.
У Тернополі молодят впродовж 50 років розписували на майдані Волі. Галина Христенко розповідає, що усі наречені мали традицію – фотографуватися на сходах РАЦСу. Тепер цей звичай залишився лише на світлинах. А от весільна мода пів сотні років тому була зовсім іншою.
– Тоді зовсім інша мода була. Наречені були в коротких сукнях, коротка фата. Всі з такими великими віночками, великими букетами, – каже заступник начальника відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Галина Христенко.
Деякі забуті традиції у теперішньому “Палаці щастя” відновлюють. Це стосується ювілейних весіль. Пари, які разом у шлюбі відсвяткували золоте весілля, знову поновлюють обітниці.
– В Радянському Союзі не можна було купити золота через дефіцит. То ювілярам давали в ЗАГСі спеціальну довідку. По ній в ювелірному магазині вони могли купити собі нові обручки, – додає Галина Христенко.
Раніше тут не лише одружували пари, а й урочисто виписували немовлят. Але поки що, на це мода ще не повернулася.
Оксана Смільська, Оксана Задорожна, Володимир Сосна Т1 Новини.
