З того часу, як з’явився перший та найдавніший храм святого Миколая Міренського в Старому Чорткові (нині Чортків), минуло три століття. Про цю культову споруду інформації було мало, але завдяки Петрові Федоришину та його книзі «Світло і тіні чортківських замків» вдалося дізнатися чимало цікавого про місто та вищезгаданий храм, пише Чортків Сіті
Історія храму розпочинається з далекого XIV століття. Біля церкви було кладовище, яке перенесли в XVIII столітті за вказівкою автрійської влади, що дбала про санітарно-гігієнічний і естетичний добробут поселення. Часто горіла, тож документи за XV-XVI століття не збереглися.
Завершено будівництво і освячено трибанний храм у 1714 році. Чин освячення здійснив чортківський декан о. Василь Твердиєвич, який обіймав цю посаду з 1709 по 1731 рік.
Храм перебував добротному стані: з кістки тесаної, кругом опоясана і кожухована, гонтами покрита, а підлога була з дубових терлиць. Дзвіниця на шести стовпах, гонтами побита та кожухована.
У 1715 році до храму святого Миколая було куплено тріодь пісний (богослужбова книга).
Оскільки подаровані грунти Йоахімом Потоцьким під спорудження не були юридично оформлені, то візитатор просив отця це зробити. Тільки в 1768 році дружина Йоахіма Потоцького Єва Потоцька (з Канєвських) узаконила власність церковних земель.
У 1721 році при церкві створено церковне братство і ухвалене митрополитом Анастасієм Шептицьким. Братчики відповідали за варіння меду на храмове свято. Власники Чорткова підтримували братства безкорисливо. Виняток хіба що становить Станіслав Костка Садовський, який у 1782 році надав церковному братству право на використання сіножатей на березі Серету неподалік церкви, то зобов’язав його сплачувати по чотири злотих щорічно. На той час сума була не така вже й мала.
У 1801 році церква з незрозумілих причин згоріла, а парафію приєднано до церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
Чисельність вірян на початку XIX століття сягала кількасот, а на початок XX – кілька десятків чоловік.
Двічі здійснювалася візитація парафії о. Сильвестром Мальським та о. Антонієм Онуфрійовичем (8 грудня 1758 р.). Обоє вказали на недоліки церкви, які потрібно виправити.
На парафії служили: отці Теодор Карчоковський, Іван Зарицький та Андрій Ліпніцький.
Зважаючи на те, що храм проіснував протягом двох століть, завдяки порівнянню двох карт (фон Міга та Google Maps) вдалося визначити точне місцезнаходження святині. Нині це вул. Коротка, а на місці храму приватний будинок.
За матеріалами книги Петра Федоришина «Світло і тіні чортківських замків»
