Вчора минуло 120 років від дня народження людини, вченого, який увійшов в історію науки, як один із найвидатніших українських фізиків ХХ ст. – Олександра Теодоровича Смакули. Народився в нас, на Тернопільщині, в селі Доброводи Збаразького району, та свої головні відкриття зробив уже закордоном, у Німеччині та США.
Можливо дехто пам’ятає з уроків фізики пояснення вчителя про суть таких наукових термінів, як “Інверсія Смакули”, “Формула Смакули”, фтористі літій і натрій, мастила, придатні до ефективного використання як за високих, так і низьких температур. Чи можливо чули про прилади нічного бачення, які “сліпнуть” без монокристалів бромйодиду талію. А все це винаходи нашого земляка. Та найголовніше досягнення вченого – створення просвітленої оптики. Працюючи директором дослідної лабораторії всесвітньо відомої оптичної фірми ім. Карла Цейса в місті Єні, чиї окуляри, телескопи та фотоапарати продавали в усьому світі, О. Смакула шукав спосіб, який допоміг би покращити прохідність світла через скло. Річ у тім, що частина променів відбивається від лінзи й не доходить до ока, тому зображення через скло було дуже тьмяним та не контрастним. Українець першим здогадався наносити на поверхню скла надтонке покриття. Якщо вам доводилося бачити сучасні відеокамери, кіно- і фотоапарати, то, мабуть, звернули увагу, як виблискують фіолетовим світлом їх об’єктиви. Це – просвітлена оптика. Відбивання світла від оптичних поверхонь у ній зведено до мінімуму. Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів – фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, перископів, стереотруб, біноклів, різних оптичних пристроїв до стрілецької зброї тощо – це відкриття стало великим здобутком, яким користується все людство до нині. Винахід Смакули зареєстрували у Німеччині. Коли ж його офіційно запатентували, з’ясувалося, що це перший оптичний патент у світі. В історію науки він увійшов під номером DRP № 685767 від 1 листопада 1935 року. Яке б оптичне скло ви не взяли, воно містить технологію Смакули.
Протягом довгих років життя за кордоном учений мав найзаповітнішу мрію – побачити Україну. «Я от уже понад сорок літ скитаюсь на чужині, але своєї України не забув і повік не забуду. Частенько заглядаю до Кобзаря, щоби тугу розігнати» – так писав в одному з листів до рідні у село Доброводи.
Тому, запрошення Академії Наук СРСР на Всесвітній форум кристалооптиків у Вірменії в місто біля Єревану, викликало, у вже немолодого професора, особливу радість. Це дозволяло йому відвідати Україну. У Київському аеропорту Олександр Смакула пішки йшов від літака. «Хлопці, дайте мені по своїй землі пройтися ногами!» – так відповів на запрошення офіційної наукової делегації сісти в машину.
Він побував у місті Тернополі, де поспілкувався з ученими міста, у рідних Доброводах, де зустрівся з своїми родичами, відвідав всі з дитинства знайомі місця, гору, яку сьогодні називають Смакуловою. Та нажаль, йому не вдалося продовжити тривалість свого перебування на Тернопільській землі, на що сподівався і, що дуже його засмутило… За багато років розлуки, це був перший і останній приїзд професора Смакули вересневої пори 1972 року на Україну, бо цьому не сприяли ідеологічні перепони того часу.
Проживши більшість свого життя за межами України, 53 роки, Олександр Смакула мав почуття великої любові до своєї землі, яке з часом не згасло.
17 травня 1983 року професора О. Смакули не стало. Помер в місті Обурн, штат Массачусетс, США.
❗Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею надзвичайно багаті оригінальними матеріали. Та на превеликий жаль, серед цієї чисельної кількості експонатів, не має достатньо таких, які б всебічно могли розкрити життя Олександра Теодоровича Смакули. Серед тих матеріалів, які можна побачити це – фото кольорове (ТОКМФ – 9968), виготовлене у 1972 році, на якому зображено – Олександра Смакулу та його дружину Еріку Бунде (Смакула). Експонат передано до музею Василем Липовецьким (викладач Тернопільського технічного університету) у лютому 2005 року; та конверт поштовий (ТОКМФіл-17281), присвячений 100-літньому ювілею від дня народження Олександра Смакули, виготовлений в місті Києві у вересні 2000 року, містить спецпогашення та дарчий напис голови обласного товариства філателістів В.К.Матвеєва. Експонат передано до музею Євгеном Кавкою (український живописець і графік) у грудні 2000 року.
Але… Для тих, кого цікавить діяльність нашого краянина, як фізика, його дослідження та винаходи, зможуть дізнатися з літератури, яка зберігається у фондовій групі «Рідкісна книга» та бібліотеці музею. Книги та журнали містять достатню кількість цікавого матеріалу, і допоможуть повноцінно розкрити усі аспекти життя та діяльності відомого фізика з Тернопільщини.
Наталія Українець,
завідувачка відділу ТОКМ.
