Люди хотіли поліпшити зір, а натомість втратили його. Ця разюча історія сталася у містечку Чорткові на Тернопільщині. 22 пацієнтам центральної міської лікарні зробили процедуру, яка мала б поліпшити зір. Та вже за кілька годин їхнє самопочуття погіршилося, а картинка перед очима — ставала дедалі розмитішою.
Поліція порушила кримінальну справу, пише Експрес
В лікарні відмовчуються. Та нам вдалося з’ясувати подробиці цієї історії.
У коридорах Чортківської центральної міської лікарні про цей випадок говорять пошепки. І з неприхованим жахом. “Чула про це, дуже страшна історія, — каже бабуся у вестибюлі. — Сама хотіла лікувати очі, бо погано бачу, але тепер не буду. Страшно залишитися сліпою…”
Ще одного чоловіка років 60 зустрічаю біля травматологічного відділення. Він із села поблизу Чорткова. “Мою маму від цієї біди врятувало лише те, що в день процедури я не мав із собою грошей. Поки їхав, поки привіз — мамі не встигли зробити той укол, — розповідає чоловік. — То щастя від Бога, що все склалося так, і мама хоч погано, але бачить”.
В офтальмологічному відділенні на дверях пише “Карантин”. Встановлено кодовий замок, тож потрапити може не кожен. Правда, з дверей регулярно виходять родичі пацієнтів. Мене пропускають — під приводом “провідати хворих”.
Заходжу в палату. Від побаченого навертаються сльози. Ось лежить чоловік, який осліп на два ока, поруч з ним — дружина. На інших ліжках — чоловік, який не бачить на одне око, ще один пацієнт — на два. У повітрі висить біль і розпач. Люди не хочуть ні говорити, ні фотографуватися.
“Просто не хочу, — каже дружина пацієнта і починає плакати. — Ви розумієте, чоловік не бачить на два ока. Ми пішли з дому зрячі, а вернулися сліпі. Я не знаю, що сказати. Ми в розпачі…”
“Біда, інакше не скажеш, — додає пацієнт літнього віку. — То спеціально хтось підсунув якийсь яд…”
Медсестри, помітивши, що я спілкуюсь з хворими, наказали вийти у коридор. Коментувати ситуацію, що склалася, теж відмовилися.
“В ОЧАХ РІЗАЛО, ПЕКЛО, БОЛІЛО”
Біля лікарні зустрічаюся з одним з постраждалих пацієнтів та його дружиною. Це 47-річний Орест і 43-річна Галина Зрайчики. Чоловік — водій, жінка — вчителька. Пара виховує двох дітей — старший вчиться в семінарії, молодший — у 3-му класі.
Чоловік — у темних окулярах. Постійно тримає за руку дружину. Вона тепер — його опора й очі. Вдома він ще якось дає собі раду сам, адже добре знає простір, а на вулиці — без допомоги не обходиться.
Пані Галина розповідає, що у пана Ореста через цукровий діабет погіршився зір, тож з осені минулого року він, за рекомендацією лікаря, почав лікувати очі. Чоловікові до лютого цього року двічі робили ін’єкції, а також лазерні процедури з укріплення сітківки. Результати лікування були позитивні. А на 16 лютого була запланована третя ін’єкція. Після неї мали підібрати окуляри.
“Чоловікові зробили укол близько 9-ї ранку, а вже о першій годині йому стало гірше, — розповідає пані Галина. — Пів на шосту вечора було взагалі дуже кепсько — очі різали, пекли, боліли. Орест казав, що відчуття, наче він користувався зварювальним апаратом без захисту”.
Подружжя поїхало в Чортківську лікарню. Жінка зізнається: те, що побачила там, було схоже на фільм жахів.
“Усі люди, з якими ми проходили цю процедуру, теж приїхали, у всіх схожі симптоми, лікарі були налякані, ми в паніці, — пригадує пані Галина. — Всім крапали очі кожні 15 хвилин. А вже 17 лютого нас повезли в Тернопіль. Чоловіка оперували сьомим за списком. Операція тривала приблизно 2 години. Йому, як нам пояснили, видалили склоподібне тіло й закачали спеціальний газ. Він має потрохи виходити, і його має замінювати природна рідина… У нас записано діагноз “ендофтальміт невідомої етіології”.
Жінка каже: наразі праве око чоловіка в гіршому стані, ніж ліве. Загалом він бачить тіні, може розрізнити колір, трішки більше бачить, коли дивиться вниз. “Нам обіцяли, що оперуватимуть чоловіка у Києві, і в ліве око вставлятимуть штучний кришталик, — веде далі жінка. — Нас консультував професор Горячев зі Львова. Він оглядав усіх. Кажуть, що має приїхати хтось з Чернівців і теж оглядати всіх”.
Пані Галина додає: чоловік став інвалідом. “Він втратив можливість працювати, радіти життю. Я ж не ходжу на роботу, бо не можу його залишити, — каже жінка. — Наш бюджет вичерпався, бо якісь потреби є щодня. Хто за це відповість, хто нам поверне втрачене здоров’я? Ми прийшли, щоб відновити зір, а залишилися без нічого! Усім пацієнтам, які постраждали, потрібне подальше лікування. Дороговартісне лікування. Ми ж не готові платити за це власні кошти. І, зрештою, це не наша провина, що стількох людей зробили інвалідами”.
Ще у Тернополі подружжя написало заяву в поліцію. “Також у всіх постраждалих брали кров на експертизу. Але поки не оголошували результатів. Сказали, що це нешвидкий процес”, — додає пані Галина.
До слова, за всі три курси ін’єкцій Орест Зрайчик заплатив 12 тисяч гривень. Крім того, чоловікові робили також лазерні процедури укріплення сітківки у Львові в проміжку між другою і третьою ін’єкціями. Це коштувало ще 24 тисячі гривень. “Коли зробили цю фатальну третю ін’єкцію за яку нам не повернули гроші, то всі наші попередні фізичні, психологічні й матеріальні зусилля звелися нанівець, — каже Галина Зрайчик. — Бо замість покращення зору чоловік отримав сліпоту.
Нам сказали, що про наш випадок знає влада міста, області, що знають навіть у Києві. Але вже скільки часу ми лікуємося, — ніхто не прийшов, не висловив підтримку, не запитав, чим потрібно допомогти. Ось з людської точки зору хіба нікого ця ситуація не схвилювала?..”
“ТЕПЕР НА ЦЕ ОКО Я НІЧОГО НЕ БАЧУ”
Ще один із постраждалих — 59-річний Ярослав Моздір, який до втрати зору працював сторожем. Чоловік — військовий пенсіонер. Декілька років тому в нього виникла проблема з очима — макулярний набряк (набряк центральної ділянки сітківки внаслідок скупчення рідини). Восени 2021 року чоловікові у Чортківській лікарні запропонували робити уколи для покращення зору.
“Здається, тоді мені зробили три такі уколи. Після цього зір відновився. Все було нормально. Окуляри використовував лише для читання, жив собі спокійно, — розповідає пан Ярослав. — Недавно зір на ліве око знову став погіршуватись. Я звернувся до лікарки, щоб відновити рецепт на окуляри. Вона підібрала мені лінзи на праве око, а на ліве — ніяк не вдавалося. Тоді лікарка запропонувала пройти комп’ютерну томографію. Обстеження показало, що на лівому оці у мене знову з’явився макулярний набряк. Сказала, що потрібно зробити укол, бо тільки так можна вирішити мою проблему”.
16 лютого чоловік відпросився з роботи й пішов на процедуру. “Приблизно об 11-й годині мені зробили укол, після чого я пішов додому. Орієнтовно о 15.00 відчув, що око болить і пече, — каже пан Ярослав. — Я випив знеболювальне, трошки подрімав. О 21.00 до мене зателефонувала лікуюча лікарка. Запитала, як почуваюсь. Я розповів про симптоми, вона веліла негайно прибути до відділення. У лікарні вже були інші пацієнти, яким також цього дня робили укол.
Мені закрапали щось в око. Ніч я провів у лікарні, сидячи, бо так боліло менше… Наступного дня, 17 лютого, нас повезли в Тернопіль, в обласну лікарню. Ставили крапельниці, крапали препарат в око, робили операції. Спершу оперували важчих пацієнтів, які осліпли на два ока”.
За словами чоловіка, лікарі оперували всю ніч.
“Вранці заступила інша зміна. Мене прооперували приблизно об 11-й годині. Стало трохи легше, око перестало боліти. А потім знову почалось… Біль з’являвся хвилями, — пригадує пан Ярослав. — 20 лютого мене перевели в Чортків і сказали, що тут буде відбуватися подальше лікування. Потім відправили додому, сказали приходити тільки на огляди.
Пригадую, що приїжджав професор зі Львова й оглядав кожного пацієнта, давав консультації лікарям… Про перебіг хвороби мені нічого не говорили”.
Тепер на одне око чоловік не бачить. “Коли дивлюсь на світло, то ніби переді мною якийсь білий екран, — каже він. — До уколу я бачив на це око трошки гірше, ніж на інше, але ж бачив! Навіть не думав, що все обернеться такими проблемами”.
Який препарат кололи у Чорткові — чоловік не знає. Каже, що заплатив за процедуру 2 тисячі гривень.
“Після уколу я зачекав, щоб розрахуватись. Моя лікарка сиділа біля комп’ютера. Вона сказала: “З вас — дві тисячі”. Я дав їй гроші”, — каже чоловік.
На питання, хто винен у ситуації, пан Ярослав відповідає: “Мабуть, винити треба лікаря, який зробив ін’єкцію, але ж не лікар замовляв препарат, а начальник відділення, директор лікарні… Також винні виробник, постачальник…”
“ЩО КОЛОЛИ ТАТОВІ? Я ВЖЕ НЕ ЗНАЮ”
Заяву в поліцію написала й донька одного з постраждалих.
“Моєму татові — 54. У нього внаслідок цукрового діабету був набряк очного дна і крововиливи, — розповідає Христина. — Лікарі рекомендували татові зробити уколи. Кололи тільки в одне око — ліве. У грудні зробили одну ін’єкцію, у січні — другу, і ось 16 лютого, приблизно о 10.30, третю.
Як я зрозуміла, один флакон розрахований на кількох людей. Тож пацієнтів збирали на певну дату. Татові зробив укол один із лікарів офтальмологічного відділення. Ми заплатили лікарю дві тисячі гривень за одну ін’єкцію.
Після двох попередніх разів з татом було все добре. Навіть було покращення. А тут він сказав, що почувається якось не так. В обід око почервоніло, тато сказав, що погано бачить, з його слів — “дуже мутно”. А ввечері вже не бачив зовсім. Реакція розвивалась дуже швидко. О 22.30 до нього зателефонував лікар і запитав, як око. Ми зрозуміли, що щось не те. Лікар порадив випити антибіотик. І сказав зранку приїхати в лікарню”.
Там сказали, що треба їхати до Тернополя на операцію. “Мого тата прооперували найпершого — близько 17.30, — каже жінка. — Наступного дня після операції у нього був сильний біль голови, а показник цукру значно підвищився. Йому встановили діагноз — гострий, блискавичний ендофтальміт”.
Через декілька днів чоловіка відправили до лікарні у Чортків. За словами доньки, на опероване око він не бачить, навіть не реагує на світло.
“До останньої ін’єкції ми не знали, що це за препарат. Потім з’ясувалось, що татові кололи “Авастин”. Але що кололи насправді — я точно не знаю, — каже Христина. — Так само не знаю, чи зможе тато бачити на те око… Попереду — тривале лікування. Один укол змінив життя мого батька. Зараз невідомо, чи зможе він надалі працювати, зокрема водити авто, оскільки бачить тільки на одне око. Наше життя поділилось на до та після”.
“ТАТО НАВІТЬ НЕ МІГ САМ ПОДЗВОНИТИ ДО МЕНЕ”
18 березня 80 років виповниться Михайлу Мамчуру. Та чоловікові не до свята — він осліп на два ока.
“Батькові робили операцію у Чортківській лікарні на два ока, — каже Олег Мамчур, син потерпілого пацієнта. — Який зараз стан? Якщо порівняти 100% зір із цілою долонею, то у батька він — як половина нігтика на мізинці! Він розрізняє лише, коли є світло, а коли нема. Навіть поїсти сам не може…
До введення ін’єкцій у тата були вікові проблеми із зором. Через катаракту мав штучні кришталики. А потім йому зробили в лікарні три ін’єкції почергово в кожне око, щоб підтримувати сітківку зорового нерва. Коли настав час на четвертий укол — йому рекомендували зробити в обидва ока одразу. Тепер він жаліє, що погодився… До цього батько сам міг усе робити вдома, а тепер…”
Після четвертої процедури батько вже не міг сам зателефонувати синові, адже нічого не бачив на екрані телефона. Допомогла сусідка.
“Я поїхав до батька й повіз його у лікарню у Чорткові, — каже Олег Мамчур. — Там йому вводили знеболювальні, стабілізовували стан, а наступного дня вранці повезли всіх пацієнтів у Тернопільську обласну лікарню. Батька прооперували, бо через інфекцію було загноєння. А після цього знову перевели у Чортківську лікарню для продовження лікування.
Тепер я, моя донька і батькова сестра постійно чергуємо біля тата, доглядаємо, годуємо…
Є питання до лікарів: чому вони допустили введення саме того препарату, який так нашкодив? Нам ніхто нічого не каже. Так само не говорять про терміни, коли може відновитися зір…”
Ще у Тернополі пан Олег писав заяву в поліцію. “А коли вже продовжували лікування у Чорткові, то приходили правоохоронці, пацієнтам робили забір крові на аналізи, — каже він. — Хоча на той час минуло вже декілька днів після процедури.
Зрештою, я планую звертатися до суду. Поки що не поспішаю, аби батько зайвий раз не хвилювався”.
Михайлові Мамчуру мають робити ще одну операцію із видалення силікону з одного ока. Як пояснює син, під час хірургічного втручання у Тернополі в одне око ввели медичний газ, а в друге — силіконове масло. Це потрібно було для уникнення відшарування сітківки та відмирання тканин. Медичний газ при регенерації ока сам виводиться, а силіконове масло слід видаляти.
До слова, пацієнт, як розповідає його син, платив готівкою за процедури. Жодних чеків про оплату він не отримував.
“В ОКО ВВЕЛИ ПРЕПАРАТ З ГАЗОМ”
“У моєї 63-річної мами — цукровий діабет. Щоб не падав зір, мама вирішила зробити ін’єкцію за порадою лікарів, — розповідає Михайло, син однієї з постраждалих. — Препарат їй ввели відразу в обидва ока. Не розумію чому. Адже коли спілкувався з мамою напередодні, то колоти мали лише в одне…
Упродовж дня мамі ставало все гірше. Очі пекли, погіршувався зір. Ввечері зателефонувала лікарка й мама розповіла про симптоми. Та сказала негайно їхати в лікарню. Це вже була комендантська година, тому довелось викликати “швидку”… У лікарні вже зібралось дуже багато людей.
Як і інших, маму відправили до Тернополя. Там їй почистили око, витягнули кришталик. Ввели спеціальний препарат з газом, щоб наповнити око і зафіксувати сітківку. Через день маму направили до Чорткова, де вона пробула ще близько тижня. Тепер вдома. Сподіваюсь, що людей ніхто так просто не залишить і не забуде! Сподіваюсь, знатимемо правду…”
ЩО Ж СТАЛОСЯ? ВЕРСІЇ ПРОФЕСІОНАЛА
Професор Сергій Риков, доктор медичних наук, досвідчений лікар-офтальмолог, завідувач кафедри офтальмології Національного університету охорони здоров’я імені П. Л. Шупика, висловлює свої версії, що ж могло статися того злощасного дня.
“Судячи з того, як стрімко у пацієнтів розвинувся ендофтальміт (гнійне запалення всередині ока), з високою ймовірністю може йтися про зараження інфекцією, — каже Сергій Олександрович. — Тобто мова про професійну недбалість медичного персоналу.
Поясню, у чому річ. Процедура інтравітреального введення (це метод введення медичного препарату безпосередньо в склисте тіло, простими словами — це укол в око) потребує не лише професійних навичок, але й дотримання стерильності. Приготування лікувального розчину передбачає змішування порошку з рідиною. У кришці флакона з порошком робиться прокол і туди вводиться рідина. У флаконі з розчином — декілька доз, із нього кільком пацієнтам набирається препарат. Одноразові шприци і голки — стерильні, а ось щодо кришки можуть бути сумніви (як, зрештою, і щодо рук людини, що робила ін’єкції). На якому етапі могло відбутися потрапляння в розчин інфекції (і якої саме) — це, сподіваюся, невдовзі стане відомо завдяки бактеріологічному посіву. Не хотів би нікого необ’єктивно звинувачувати. Але колись подібний випадок із масовим зараженням уже був у Харкові, там пацієнти офтальмологічної клініки через порушення правил антисептики з боку медперсоналу були інфіковані синьогнійною паличкою”.
Інша версія стосується самих ліків, каже Сергій Риков.
“Пацієнтам, згідно з оприлюдненою інформацією, ввели препарат із діючою речовиною афліберсепт. Це один із двох ліцензованих препаратів, які офіційно дозволено застосовувати в Україні інтравітреально, він активно застосовується офтальмологами у нас і в країнах Європі вже впродовж десяти років, — веде далі лікар-офтальмолог. — Йдеться про ліки з групи так званих анти-VEGF препаратів, блокаторів факторів росту ендотелію судин. Ін’єкції таких препаратів потрібні для зменшення набряку при макулодистрофії, діабетичній ретинопатії тощо. З такою ж метою в Україні застосовується і препарат з діючою речовиною бевацизумаб”.
Препарат з діючою речовиною афліберсепт під торговою назвою “Айлія” на наш ринок постачає німецька компанія Bayer AG. Ціна на сьогодні коливається від 14 987 до 18 тисяч гривень за упакування. Препарат “Авастин” (діюча речовина бевацизумаб) швейцарської фармацевтичної компанії Hoffmann-La Roche коштує від 35 000 до 37 000 гривень за упакування.
“Усі ліцензовані препарати — доволі дорогі, — каже Сергій Риков. — Одна ін’єкція коштувала б не менш як 9 тисяч гривень. Припустімо, що пацієнтам на Тернопільщині за менші гроші вводили дешевший препарат, не прописаний українськими протоколами лікування офтальмологічних хворих. Тоді, можливо, саме він спричинив небажану реакцію? Сподіваюся, правоохоронці й таку версію розглянуть”.
ПІВ МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ КОМПЕНСАЦІЇ
Слідчі розпочали кримінальне провадження за ст. 140 ККУ (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником).
“Правоохоронці встановлюють, що саме спровокувало погіршення зору у людей. Триває слідство, — каже Сергій Крета, речник ГУНП у Тернопільській області. — Також триває експертиза, яку проводять у Києві. Як мінімум, знадобиться місяць на це”.
“Злочин за статтею 140 ККУ карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, — каже Андрій Петришин, адвокат, правозахисник. — Якщо справа буде передана до суду, то в межах розгляду треба наполягати на поданні цивільного позову з вимогою стягнення моральної та матеріальної шкоди. Розмір відшкодування за завдання лікарем моральної та матеріальної шкоди може сягати від 100 000 до 500 000 гривень”.
ВИННІ МАЮТЬ БУТИ ПОКАРАНІ
“Експрес” намагався взяти коментар у Василя Бліхаря, генерального директора КНП “Тернопільська обласна клінічна лікарня” ТОР — медзакладу, де оперували пацієнтів. Він відмовив, заявивши, що ситуація не така проста. Втім ми надіслали офіційний запит у лікарню, аби отримати конкретну інформацію про цей випадок.
Ми також телефонували до Ростислава Шульського, директора Чортківської центральної міської лікарні. Однак він теж відмовився коментувати справу, посилаючись на те, що “триває розслідування”.
Чи на час слідства відсторонили лікарів, які нашкодили пацієнтам, від роботи? На це питання керівництво лікарні не дало нам позитивної відповіді. Втім, як мінімум одна із лікарів, які вводили препарат постраждалим пацієнтам, продовжує прийом у Чортківській центральній міській лікарні — на сайті helsi.me зазначені вільні години, на які можна записатися до неї на прийом.
У цій справі залишається надзвичайно багато запитань.
Чим саме робили ін’єкції пацієнтам? Чому лікарі так бояться будь-що коментувати у цій справі? Адже, якщо вони діяли професійно, їм немає чого приховувати.
Чи повернеться до пацієнтів зір? Чи виплатять їм компенсації за моральні збитки? Чи винні будуть найсуворіше покарані? “
Експрес” стежитиме за розвитком цієї справи. Ми звертаємося до всіх постраждалих: якщо тепер чи раніше ви втратили зір після ін’єкції в око, телефонуйте у редакцію та розповідайте свою історію. Ми не дозволимо спустити цю справу на гальмах. Ми разом з вами боротимемося за справедливість. Тож — далі буде.
Юля Томчишин, Юлія Голодрига, газета “Експрес”
