20 років виповниться цього року українській Конституції. На жаль, основний закон держави не працює так, як мав би. На цьому наголошують фахівці. Утім, спроби змінити його на краще все-таки є. Йдеться про внесення змін до Конституції, які стосуються правосуддя.
«28 червня буде 20 років нашій Конституції, але, на жаль, шлях, який ми мусимо пройти до існування у нашій державі дійсно працюючої, дієвої Конституції ще довгий, – зазначає Юлія Кириченко, керівник проектів з питань конституційного права Центру політико-правових реформ, експерт групи «Конституційна реформа» Реанімаційного пакету реформ. – Революція гідності вимагала зміни механізму державної влади. На жаль, до цього часу змін не відбулося. Президентом було започатковано три ініціативи: реформа правосуддя, децентралізація та вдосконалення декларування конституційних прав і свобод людини. На перші два напрямки до Парламенту були внесені законопроекти про внесення змін до Конституції. І 2 червня цього року один із законопроектів був повністю схвалений Парламентом. Нагадаю, що спочатку треба 226 голосів набрати в парламенті, а наступній сесії – 300 голосів для того, щоб схвалити повністю зміни до Конституції, які стосуються усіх розділів окрім 1, 3 та 13. Зміни мають завершитися всеукраїнським референдумом. Щодо правосуддя, то кінцевий пункт – Верховна Рада.».
2 червня Верховна Рада України остаточно схвалила зміни до Конституції щодо правосуддя. Таким чином, за словами Юлії Кириченко, ми отримали шанс на побудову справедливого судочинства.
«Чому шанс? – говорить фахівець. – Тому що зміна Конституції ще не говорить про те, що зміниться судова система. Є імплементацій ні закони, тобто, які деталізують Конституційні положення, і є їх реалізація на практиці. Соціологічне опитування показало, що в Західній Україні повністю довіряють суддям лише 1% населення. Якщо порівняти з європейськими даними, то це найнижчий показник серед європейських держав. Далі ми запитали чому така низька довіра, і які проблеми є у судовій системі. Найголовніші проблеми, які називали люди – це корупція, залежність від політиків, від олігархів та кругова порука на місцевому рівні.».
Попри те, зміни внесенні і є надія, що оновлена судова система працюватиме краще. Що ж саме змінилося, і як це покращить судову систему?
«Перше – змінюється порядок призначення суддів, – пояснила Юлія Кириченко. – До цього на перші 5 років суддів призначав Президент за поданням Вищої ради юстиції. Але фактично склалося так, що Президент міг невмотивовано відмовити Вищій раді юстиції щодо призначення певного кандидата на посаду судді і тут виникала корупція. Після п’яти років роботи суддю безстроково має призначити Парламент. Якщо його подальша робота залежить від Парламенту, і якщо до нього потрапляє справа пов’язана із політичними силами, які представлені в парламенті, народними депутатами, їхніми родичами, чи може бути такий суддя незалежний при розгляді цих справ? Очевидно, ні. Європейський стандарт – це призначення судді зразу безстроково, але добір суддів має дуже ретельну процедуру: підготовка, перевірка на доброчесність, два іспити, складання рейтингу. І зараза це все у нас відображено на деталізацію Конституційних положень в новій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів». Цей закон прийняли у Парламенті також 2 червня. Тепер суддя призначається безстроково, і є детальна процедура, яка спрямована на те, щоб виявити професіонала, доброчесну людину, яка займе цю посаду. Подання робитиме Вища рада правосуддя, тобто реформована Вища рада юстиції, і воно повинне стати визначальним. А Президент лише формально підписує указ за цим поданням. Реформа вдасться, якщо Президент дійсно виконуватиме церемоніальну функцію: в законі зазначено, що він не може невмотивовано відмовляти, не може перевіряти попередню процедуру добору. Це все віддається Вищій раді правосуддя. Нинішня Вища рада юстиції після реформи матиме інший склад і працюватимуть у ній, в більшості, судді у відставці.
Друге – оновлення суддівського корпусу – прихід в судову систему людей з поза цієї системи. За 6 місяців, тобто до кінця року, має бути сформований новий Верховний суд. Верховний суд України і всі вищі спеціалізовані суди ліквідовуються. Натомість створюється Єдиний Верховний Суд. За ці шість місяців оголошується конкурс на посади у Верховний суд. На конкурс можуть йти окрім суддів, які займали посади у Верховному суді і Вищому спеціалізованому суді, науковці, які мають 10 років стажу у галузі права та адвокати, які мають 10 років адвокатської діяльності. Вони йдуть разом із суддями на загальних підставах. Є надії, що багато судів не братимуть участь у конкурсі. Буде іспит, перевірка майна, причому суддя має сам довести, що всі його статки і статки його родичів відповідають доходам, які він отримував у попередні роки. Раніше це мали доводити органи державної влади, що хтось незаконним шляхом отримав певний дохід і придбав якесь майно. Це було дуже складно, бо треба було мати докази надання хабарів або іншого незаконне збагачення. Апеляційні суди теж будуть оновлюватися за тією ж процедурою: допускаються науковці та адвокати, але зі стажем роботи 5 років. Передбачається створення також Вищого антикорупційного суду, але коли він буде створений і порядок його створення не прописані у законі про судоустрій.
Третє – реформується Конституційний суд. Тут вдалося менше, тому що головне на що акцентували експерти – це зміна порядку формування суду – залишилася незмінною. Плюс Конституційні зміни не передбачають оновлення суддів Конституційного суду. Це плювок у бік суспільства, тому що у його складі до цього часу працюють 5 суддів, які в 2010 році змінили Конституцію. Є постанова Парламенту, яка каже, що вони порушили присягу, і яка закликає Президента змінити цих суддів, але вони донині на посадах, більше того – один із них голова Конституційного суду. Тут є провал, але є і перемоги. Громадяни мають нове право – конституційна скарга. До цього часу з питань неконституційності законів могли звертатися не менше 45 нардепів, Президент, уповноважений верховної ради з прав людини, Верховний суд, якщо загальні суди звертаються до нього у випадку неконституційності закону, який був застосований під час розгляду конкретної справи. Тепер таке право надається і громадянам, за умови, якщо в загальних судах був застосований закон який на думку громадянина порушує його конституційні права. Тоді після загальних судів він може звернутися до Конституційного суду з предмету того, що закон, який прийняв Парламент є неконституційним. Якщо суд це визнає, то закон втрачає дію. Але ми не маємо нової редакції закону про Конституційний суд, який пропише цю процедуру. Тому на сьогодні, очевидно, людина не зможе звернутися з конституційною скаргою, бо немає процедури її подання. Треба вимагати, щоб Парламент врегулював це у новій редакції закону про конституційний суд.».