Ця жінка по-справжньому щаслива у своєму царстві, де вона майже неподільно панує і з величезним задоволенням для душі працює. Не лише біля квітів, бо в її господарстві на вулиці Бердо у Чорткові – і сад, і город, і теплиці, пише Чортків Сіті
– Віддаю перевагу багаторічникам, – відразу наголошує квітникарка-любителька з тривалим творчим стажем. – Тому що до них прикипаєш душею і залюбки плекаєш не один сезон, – пояснює. – Здебільшого пересаджувати їх цієї пори вже не варто, слід робити це раніше, в березні-квітні, обережно відщипуючи окрему розетку. Тепер найбільше тішать око цибулькові – їх висаджую восени: крокуси, тюльпани, нарциси. От тільки гладіолуси з-поміж розряду цибулькових слід висаджувати весною, щоб зацвіли влітку. Один вид посадила місяць тому, інший садитиму тепер. А ось первоцвіти, оскільки вони вже перецвіли, можна зараз пересаджувати.
Парасковія Дмитрівна не криється зі своїми секретами і залюбки ділиться набутим. Гордиться ромашками, півоніями, ірисами, а ще – квітучими кущами. Чи не найбільш принадні – кулеподібні. Вони у неї квітнуть, неначе в казці, – за розкладом.
– Лілейників багато маю, – додає. – Їх, до речі, можна розсаджувати і восени, й весною, ділячи з кореня, як півонії. У мене вони цвітуть півтора місяця різними кольорами.
На тому обійсті – не те, що квітковий годинник, а справжній квітковий календар: адже різноманітна краса квітне там від ранньої весни до морозів. Улюблені осінні квіти, що плекаються особливо ретельно, – низькорослі айстри, левові пащі, газанії.
– Без любові у квітнику нічого не піде, – зізнається господиня. – Я щоранку зі своїми квітами неодмінно перебалакаю, поспілкуюся, похвалю їх, підтримаю. І вони аж тішаться!
В особливому фаворі у господині нині розсада: помідорів, огірків, салатів, кавунів. Над нею ретельно чаклує ще з лютого – другого за ліком місяця року. І зазвичай начакловує ще й яке доріддя!
А може – садівниці. Бо й садок на тому обійсті – хоч куди.
– Зять традиційно формує крону, – охоче ділиться сімейними секретами господиня. – І то вже одинадцять років це – його майстерність та відповідальність. Жодну гілку не підпираємо, ні одна не ламається, а родять дерева великі, ваговиті плоди. А чоловік обробляє дерева потрібними розчинами від різних видів інфекції, бо без цього нині неможливо. Щоправда, кропимо мінімально – тільки в межах необхідності.
