У книзі «Сало – то є сила…», зібрали та упорядкували 350 рецептів страв із сала. Тут інформація про корисні властивості сала, зібрання гуморесок, афоризмів та анекдотів про наш національний продукт номер один.
Автор та упорядник книжки тернополянка Ольга Чайка. П’яте видання до друку її допомагали готувати брати Роман та Ярослав Чайки, пише Кременець Сіті
Перша книжечка «Сало – то є сила» вийшла самвидавом дванадцять років тому. До цього видання, вступне слово написав кандидат медичних наук, директор Кременецького медичного коледжу імені Арсена Річинського Петро Мазур. Він розповів про цінність свинячого сала з медичної точки зору та історію про сало.
Сало завжди ставало у пригоді
Для українців сало після хліба та картоплі завжди вважалось ще й стратегічним продуктом. У той же час, в сучасності, мабуть, жоден інший продукт не викликає так багато суперечок, як вживання сала.
“Родом я із села Чайчинці, що на Ланівеччині тож, із салом я знайомий ще з дитинства та знаю звідки воно береться”, – каже Петро Мазур.
Додає, що досі пам’ятає, як напередодні Різдва, морозними зимовими ранками у дворах сусідів і його батьків верещали свині, їх різали, щоб приготувати зі свинини страви до святкового столу. А ближче до вечора господині сходилися до криниці набирати воду і випитували з цікавістю одна в одної: «А як сало?».
“Вже пізніше я зрозумів, що в свідомості моїх односельчан, як і кожного українця, генетично зафіксовано: коли є картопля, хліб і сало, то сім’я виживе за будь-яких економічних негараздів”.
Проте, батьківщиною сала вважають Італію, вдається до історії Петро Мазур. Там ще три тисячі років тому з’явилася ідея використовувати свинячий жир, як дешеву і висококалорійну їжу для рабів, які працювали в мармурових каменоломнях. Дотепер найкращим вважають «Lardo di Collonata», що походить з маленького гірського містечка Колонната, розташованого поряд із знаменитими мармуровими розробками Каррара в Апуанських Альпах Північної Тоскани, яке там зберігається в мармурових ящиках. Ще імператор Юстиніан законодавчо зобов’язав поставляти цей продукт в армію, щоб легіонери мали достатньо енергії в походах і битвах.
“Під час монгольського нашестя свиня була єдиною домашньою твариною, яку завойовники не винищували, адже культова заборона на свинину існувала в релігії, в яку вірили воїни Золотої Орди. Можна вважати, що завдяки салу і вижив народ, який населяє територію нинішньої України”, – розповідає Петро Мазур.
Цей феноменальний продукт вважався найбільш доступним та улюбленим в Запорізькій Січі, бо з ним можна було спокійно йти у військовий похід. Тому в перемогах над бусурманами наше сало відіграло важливу роль.
Коли дієта буде з салом то хвороби всі відстнуть
“Перші наукові знання про сало я отримав на лекціях із біохімії, які читала в Тернопільському медичному інституті доктор медичних наук, професор Зента Гуде. Вона розвіяла міфи про начебто більшу користність рослинних рідких жирів. Вона довела, що сало, хоч і є твердим тваринним жиром, за своїм хімічним складом близьке до рідких рослинних жирів і має низьку атерогенну (атеросклеротичну) дію”, – розповідає Петро Мазур.
Додає, що сало містить менше насичених жирних кислот, більше поліненасичених і майже вдвічі більше від вершкового масла мононенасиченої олеїнової кислоти. Цінні жирні кислоти, котрі містяться в салі, відіграють важливу роль в утворенні гормонів.
А ось зовсім неочікувано для “сальних скептиків”, Петро Мазур цитує відомого польського дієтолога Квасневського, який пропонує бажаючим схуднути лише жирну дієту. “При вживанні сала на голодний шлунок можна швидко добитися відчуття ситості. Це не дозволяє переїдати і людина може зберегти хорошу фігуру. Шматок сала вагою 100 г забезпечує добову дозу калорій дорослій людині”.
Також Петро Мазур пояснює, що сало не побиває рекордів за калорійністю, оскільки у 100 г його міститься 891 кілокалорія. Якщо з’їсти за день 40 г сала, то споживеш усього 350 кілокалорій. Такою ж є енергетична цінність півлітра кефіру. При вживанні сала відчуття ситості триває довше. У продукті є й цінний білок – 1,4 г на 100 грамів. Отож, сало – необхідний продукт для тих, хто потребує тривалої калорійності.
“Краще перерахувати лише основні властивості користі від сала в медичному застосуванні”, – каже Петро Мазур.
Сало запобігає атеросклерозу й онкозахворюванням, очищує печінку і дає чималий енергетичний заряд. Цей продукт підвищує імунітет, бо в ньому високий вміст особливої кислоти, з якої в організмі синтезуються медіатори імунної відповіді.
Помічне при застої жовчі, якщо споживати його регулярно 15-20 г в день. При цьому необхідно бути впевненим, що в їжу для свині не додавали гормонів і не привезли її з екологічно забрудненої території, оскільки в ясирі розвиваються токсичні елементи.
Мікроелемент селен, який є в салі, не дає розвиватися раковим клітинам і допомагає підвищити потенцію. В часнику, до речі, який часто вживають разом із салом, також міститься велика кількість селену. Ось чим корисне сало з часником.
Тим же, хто любить смажену їжу, Петро Мазур радить смажити на салі, бо тоді не утворюються канцерогени, речовини, які викликають рак, а з рослинної олії вони утворюються.
А ще сало стійкіше до перекисного окислення, що відбувається під впливом різних, часто негативних чинників. Це важливо, бо активізація процесів перекисного окислення є передвісником початку багатьох патологічних процесів: розвитку атеросклерозу, появи новоутворень, вторинних імунодефіцитних станів тощо.
Тим, хто хворіє на поліартрит, остеохондроз, ревматизм, радять щодня між прийомами їжі з’їдати бутерброд із 20 г сала і шматочка чорного хліба. Він допоможе вивести солі з організму.
При хронічному бронхіті помічним засобом є внутрішнє свиняче сало “вельон”.
Споживаючи щодня по 50 г сала, можна стати довгожителем, прожити 90 і більше років. Знаючи це, американські дієтологи змушують своїх пацієнтів включати цей продукт в раціон. А тим, хто мешкає в екологічно несприятливих зонах, для профілактики виведення з організму радіонуклідів просто необхідно його споживати: жінкам – по 40-50 г в день, чоловікам – по 60-70 грамів.
Загалом інформації у книзі ще є досить багато і вся вона може бути у пригоді людям різних вікових категорій, людям які хворіють, а також для профілактики захворювань.
