Суспільство тримається на суспільній моралі. Усі говорять про необхідність дотримання моральних норм – батьки дітям змалечку, учителі учням, політики тим, хто виріс з дитячого віку. Усі ми у повсякденному житті постійно посилаємося на мораль і моральні норми, часто говоримо про те, що хтось (“тільки не я!”) їх не дотримується. За такої ситуації суспільство ніби приречене бути високоморальним, але всі знають, що це далеко не так, Звістка
“Елітарний” цинізм полягає в тому, що представники соціальних еліт сприймають власне привілейоване становище в суспільстві як природне, пояснюючи це наявністю у себе якихось якостей, які притаманні їм, але не притаманні представникам нижчих класів.
Щось подібне відбувається на Борщівщині впродовж десятиліть. Виявляється, коли звичайні громадяни “скидаються” по десять гривень на благодійні проекти і допомогу важкохворим дітям, представники згадуваної “еліти” заробляють на біді.
Усе це чудово продемонструвало розслідування львівських журналістів, які проаналізували закупівлі Борщівської районної лікарні у період пандемії. Із матеріалів журналістського розслідування порталу “Наші гроші.Львів” випливає, що керівництво Борщівської районної лікарні підписало 32 договори на понад 630 тис. грн із Анжелою Завінською, яка є донькою головної медсестри цієї лікарні.
Уявляєте собі, керівництво медичного закладу в особі директора Віктора Гладкого та його підлеглого Івана Чепесюка (хоча існують серйозні сумніви стосовно того, хто і чий підлеглий), уклали угоди на сотні тисяч гривень з фірмою неповнолітньої дівчини, чия мати працює в цій самій лікарні старшою медичною сестрою.
Окрім лікарні по одному замовленню на суми не вищі 7 тис. грн в Завінської зробили Борщівська міська рада і райрада, Борщівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Наприклад, 23 вересня Борщівська міськрада замовила 20 банок «Бланідас 300» по 1 кг за ціною в 320 грн, тоді як в онлайн-магазині він доступний по 220 грн.
Більшість закупівель, на понад 526 тис. грн, провели за процедурою звітування для запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби COVID-19. Інші замовлення також провели без застосування конкурентних процедур.
«Наші гроші. Львів» звернули увагу на ці закупівлі не через молодий вік постачальниці. Лікарня регулярно не публікувала специфікацій до великих договорів, а тому журналісти не могли перевірити ціни на закуплені товари. На електронні листи і дзвінки на стаціонарні телефони в лікарні не відповідали тривалий час.
Наприклад, 28 вересня опублікували договір на рукавиці та шапочки на 122,4 тис. грн, однак ні кількості товарів, ні ціни за одиницю не вказано. Так як і в закупівлі одягу для медичного персоналу на 238,5 тис. грн..
Невже в час пандемії, коли сотні людей змушені за власні кошти купляти дорогі ліки і боряться за життя, керівництво медичного закладу дозволяє собі подібні маніпуляції з державними коштами, використовуючи підлеглих?
Редакція “Звістки” вирішила звернутись за коментарем до керівництва Борщівської районної лікарні в особі фінансового директора медичного закладу Івана Чепесюка та інформаційного відділу, однак на момент публікації статті на наші запитання ніхто не відповів.
Аналогічні пояснення по факту кричущого порушення мали б дати і представники місцевої партії “Батьківщина”, які запропонували на посаду керівника лікарні Віктора Гладкого і всіляко підтримували його, обіцяючи розвиток лікарні та медичної галузі в районі, забувши, мабуть, сказати, що саме їхні ставленики невдовзі почнуть втілювати в життя тіньові схеми у підконтрольному закладі, прикриваючись боротьбою з коронавірусом.
А в цей час, коли і без того не бідні керівники медзакладу освоюють сотні тисяч гривень через фірми своїх підлеглих, звичайні борщів’яни змушені шукати гроші на лікування та порятунок рідних.
