Допомогти не лише собі, а й іншим прагне 25-річний Віктор Жгутов, який вже шість років прикутий до інвалідного візка і понад усе мріє стати самостійним та не залежним від сторонньої допомоги
Хлопець розповідає, що нещасний випадок, котрий трапився, коли йому було всього вісімнадцять, перевернув його життя. “Діалог” вже писав про той трагічний випадок, 30 травня 2011 року. Віктор з друзями відпочивав на місцевому ставку, стрибаючи з берега у воду, не розрахував глибини й вдарився головою об дно. Лікарі ставили діагноз – закрита травма хребта і спинного мозку, перелом шийного хребця п’ятого відділу. У Тернополі Віктора прооперували, вдалося замінити кістку на титановий імплантат.
Перебування в реанімації й операція обійшлися у 100 тисяч гривень. Вартість лише одного антибіотика становила сто доларів. Потім хлопець проходив реабілітаційний період, каже спочатку держава виділяла кошти на путівки, а потім проходив лікування за кошти батьків і за ті, які вдалося зібрати.
Зізнається, спершу йому було дуже важко оговтатися й прийняти себе таким, замикався у собі, це була величезна моральна травма. «Два роки у мене був такий стан, коли хотілося лише замкнутися у кімнаті і не виходити з дому».
Тому тепер Віктор не втрачає найменшої можливості боротися за своє здоров’я. «Вважаю себе повністю соціалізованою людиною, відвідую святкові дійства, які відбуваються у місті, спілкуюся з людьми, з легкістю заводжу нові знайомства», – розповідає хлопець. Спочатку було важко, каже, що помічав, як іноді викликав у людей неприязнь, але тепер не втрачає оптимізму, бо вважає, що головне вчасно збагнути те, що ти така сама людина, як й інші.
Не зважаючи на стан здоров’я, Віктора можна назвати яскравим прикладом для наслідування. Він веде активний спосіб життя, у нього багато друзів, товаришів, однодумців, які його всіляко підтримують і вірять у нього. Свій вільний час присвячує спорту й вивченню психології. Цього року Віктор вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на державну форму навчання й зараз є студентом заочного відділення. Бачить себе біля людей та дітей, яких дуже любить, хоче допомагати не лише собі, а й іншим впоратися із життєвими труднощами. А надихнула хлопця на цю професію його колишній класний керівник й практичний психолог Галина Кравчук, яка тепер є добрим другом для Віктора.
Хлопець щодня активно займається спортом і вже є тренером з параолімпійського виду спорту для інвалідів. Із спортивного приладдя має фітнес-м’яч, гантелі, тренажер. Комплекс вправ підбирає для себе сам, але дуже хотів би займатися у спортзалі, адже там більша мотивація. Шкода, але наразі такої можливості у Віктора немає через проблему із транспортом.
«Хоч спортом займаюся один раз на день, але викладаюся на повну, а якщо й буває таке, що не займаюся, то почуваюся дискомфортно», – зізнається хлопець. Близько чотирьох годин на день, з короткими перервами, займається вправами на різні групи м’язів. Починав із гантелей, вагою 900 грамів, й буквально за два роки перейшов до 16 кілограмів. Минулого року у Польщі пройшов навчання й зараз є тренером із гри у бочче. Це параолімпійський вид спорту для інвалідів. Цієї гри навчав діток з інвалідністю у Кременецькій школі № 3. А грати у неї можуть люди із різними травмами , адже є всі необхідні пристосування.
Найбільшою мотивацією для хлопця є бажання стати незалежним і самостійним, мріє створити свою сім’ю. «Я не хочу бути залежним, а навпаки відчувати те, як це бути потрібним комусь й допомагати іншим», – каже хлопець. Є такі елементарні речі, з якими сам впоратися не в змозі, це одягнути шкарпетки, взутися, тому що немає відчуттів у пальцях рук.
В майбутньому хотів працювати психологом, адже на власному досвіді переконався, як важливо знайти ту людину-фахівця, яка б тебе зрозуміла й допомогла словом. Віктор позитивно налаштований, гадає, що головне – не падати духом.
Лікарі із будь-якими прогнозами не поспішають. «Хоча влітку, після 15-денного перебування у приватному реабілітаційному центрі «Меднеан», що в Чернівцях, відчув величезний результат», – каже Вітя. Почав відчувати сідниці, тепло в ногах, спину й інші ділянки тіла, каже, що раніше такого не було. Хоч і вартість перебування в такому центрі обійшлося також в чималу суму – 20 тисяч гривень.
Віктор пройшов консультацію у Київських нейрохірургів та кращих нейрохірургів Європи. Наразі потребує операції з імплантації електростимулюючої системи, вартість якої складає близько 70 тисяч гривень. Для сім’ї Віктора, це велика сума і хотілося б допомогти цій людині зробити ще один крок до заповітної мрії й подарувати нове життя. Хлопцеві понад усе на світі хочеться вірити у добрих людей. То ж, не будьмо байдужими, ми можемо допомогти Віктору втілити заповітну мрію у життя.
Усі бажаючі допомогти хлопцеві, можуть перерахувати кошти за такими реквізитами:
Рахунок Приват банку – валюта – 4731185612235637
Рахунок Приват банку – гривні – 5168755600911883
Рахунки відкриті на ім’я Жгутов Віктор Олександрович
Або звертатися за ном.тел: 0969835015, 0930018275
Віктор створив групу у мережі Facebook «Перші кроки до мрії» в соціальній мережі Facebook
