Головна Новини За аварію на фестивалі “Дзвони Лемківщини” учасник АТО потрапив за грати

За аварію на фестивалі “Дзвони Лемківщини” учасник АТО потрапив за грати

До 4 років позбавлення волі засудив Монастириський районний суд 28-річного Володимира Б. за вчинену аварію, під час якої загинув його 59-річний земляк. Молодик у стані сильного(!) алкогольного сп’яніння сів за кермо стареньких “Жигулів” із несправними(!) гальмами ще й з різними колесами!

Відтак, як повідомили у прес-службі Тернопільського апеляційного суду, після відбуття покарання автопорушнику ще 3 роки заборонено сідати за кермо! За щасливою випадковістю під час дорожньої пригоди не постраждали пасажири авто – маленький син та сестра Володимира.

Нагадаємо тодішні події: 4 серпня 2018 р. близько опівночі обвинувачений разом із маленьким сином та сестрою повертався із Всеукраїнського фестивалю “Дзвони Лемківщини” додому, до Монастириськів. У центрі містечка, наблизившись до перехрестя, горе-водій збив 59-річного чоловіка, який переходив дорогу по “зебрі”.

Щоправда, відчувши удар, зупинився, вийшов з авто, підбіг до потерпілого. Побачивши, що той весь у крові, крикнув сестрі викликати “швидку”. На жаль, лікар бригади швидкої допомоги вже нічим не міг допомогти перехожому — той помер від отриманих травм.

Тож Володимиру залишилося допомогти санітару завантажити тіло в машину та поїхати слідом за ними. Щоправда, по дорозі сильно розплакався син, тож батько взяв його на руки і поніс додому, залишивши в авто сестру чекати поліцію.

Варто зазначити, що винуватець смертельної ДТП неодноразово публічно вибачався перед вдовою загиблого, намагався примиритися з нею та компенсувати моральні збитки, щиро каявся.

Проте жінка наполягала, щоби Володимир свою провину спокутував за ґратами. Не зважила на те, що він воював на сході України під час антитерористичної операції, має на утриманні двох малолітніх дітей, дружину-інваліда, а його бабуся, яка проживає разом з родиною, перебуває на лікуванні.

Відтак молодику таки доведеться наступні 4 роки провести за гратами.

Олекса Чиж

Джерело: Тижневик “Номер один”