Холдинг «Т-Цукор» позбувся шести цукрозаводів в Тернопільській області. За схожою схемою структури, не чужі сім’ї Гут, цього року встигли перепродати та інше майно під носом у кредиторів
Третій за величиною виробник цукру в Україні тернопільський холдинг “Т-Цукор” пішов з профільного ринку. Як з’ясувала “ДС”, компанія, заснована в 2008 р Іваном Гутою і членами його сім’ї (дружиною Клавдією та синами Миколою та Андрієм), недавно позбулася шести належали їй цукрових заводів сукупною потужністю переробки цукрових буряків 21 тис. Т на добу. “Т-Цукор” вийшов зі складу засновників Борщівського, Бучацького, Збаразького, Козівського, Лановецького та Хоросковского цукрових заводів, які ще минулого року контролювали майже 70% виробництва цукру в Тернопільській області (квота, виділена для них Міністерством аграрної політики та продовольства на 2014 -2015 рр., склала близько 125 тис. т, або 7% від загальноукраїнського обсягу).
Половина підприємств, із складу засновників яких вийшов “Т-Цукор”, – Збаразький, Козівський та Лановецький заводи – була оформлена на 29-річного Артура БОТМАН з Маріуполя. Вивчення його персональної сторінки на сайті “Вконтакте” дозволяє припустити: або напередодні покупки підприємств він зірвав джек-пот в одній з лотерей, що дозволило йому оперативно перекваліфікуватися з скромного провінціала в юного цукрозаводчика, або він – підставна особа. Друга версія виглядає більш переконливою, якщо врахувати, що з минулого року на БОТМАН оформлена київська компанія “Тармо груп”, яку податківці підозрювали у фіктивних операціях і неодноразово з нею судилися. Аналогічно можна сказати і про “таємний покупець” другої партії заводів (Хоросковского, Борщівського та Бучацького) Сергія Верігіна. Про нього взагалі майже нічого не відомо, крім того, що йому 28 років і він з Києва.
Тепер в регіоні з’явився новий фаворит – Чортківський цукровий завод, підконтрольний німецької компанії Pfeifer & Langen. У 2013 р німці купили у холдингу Kernel Андрія Веревського це підприємство потужністю 7 тис. Т буряка на добу за рекордну суму в $ 32,5 млн і за рік фактично “з’їли” свого конкурента
Виходячи з цих обставин, дуже ймовірно, що реальними бенефіціарами цукрової шістки могли залишитися представники скандального тернопільського сімейства, майно яких зараз активно намагаються стягнути в рахунок боргів українські та іноземні банкіри. Ще в лютому Іван Гута та його сини втратили контроль над материнською компанією свого агрохолдингу “Мрія” – кіпрської Mriya Agro Holding. У неї був введений тимчасовий керуючий, який представляє інтереси кредиторів (загальна сума заборгованості дітища Гут оцінюється в $ 1,3 млрд). А пізніше генеральний директор “Мрії” Саймон Чернявський, який представляє інтереси комітету кредиторів, визнав, що агрохолдинг не контролює цукрові заводи “Т-Цукор”. Тепер же де-юре їх не контролюють і засновники “Мрії”, які на початку цього року стали масово позбавлятися від оформлених на них активів в Україні, де з ними продовжують судитися і заарештовувати їх майно банки-кредитори. У березні Іван Гута та його родина позбулися 100% акцій опосередковано належав їм Діві Банк, новими власниками якого стали 12 фізосіб на чолі з в. о. голови правління Сергієм Горбачевський. Нещодавно змінився власник входив в орбіту сім’ї Гут українського дилера сільськогосподарської техніки John Deere компанії “механу К”. У травні вона була переоформлена з кіпрської компанії Catleran Holdings Limited на маловідомого жителя села Вільшанка Житомирської області Богдана Губкіна. Змінився власник і транспортної фірми “Інтегро комерц”, що вважалася базовою структурою групи “Логіст”: з близької Гутам компанії Peronov Investments Limited вона була переписана на якогось Олександра Балаша. За схожою схемою змінилися і власники тернопільського консалтингового центру “Бізон”, заснованого в свій час Андрієм Гутою (компанія займалася впровадженням систем обліку на платформі 1С). У квітні засновником і директором “Бізона”, який переїхав до Одеси, став хтось Микола Годімьяк.
Більшість компаній, від яких відхрестилася сім’я Гут, продовжують роботу. Втім, масштаб їх діяльності вже не той, і найбільш яскраво це видно на прикладі цукрових підприємств. У середині червня Міністерство аграрної політики затвердило квоту на виробництво цукру в новому сезоні в загальному обсязі 1720000 т, з яких на заводи Тернопільській області довелося близько 125 тис. Т. Але тепер в регіоні з’явився новий яскраво виражений фаворит – Чортківський цукровий завод, підконтрольний німецької компанії Pfeifer & Langen. У 2013 р німці купили у холдингу Kernel Андрія Веревського це підприємство потужністю 7 тис. Т буряка на добу за рекордну суму в $ 32,5 млн, після чого за рік фактично “з’їли” свого регіонального конкурента. Що підтверджується квотою в 110 тис. Т, отриманої зараз Чортківським заводом (майже 90% від обсягу, виділеного на всю Тернопільську обл.), І всього 15 тис. Т – на Збаразький, Козівський та Хоросковскій заводи, якими тепер володіють “юні цукрозаводчики” Артур Ботман і Сергій Веригин.
http://www.dsnews.ua/politics/osnovatel-mrii-slivaet-aktivy-02072015071700
