Головна Новини Жителька Тернопільщини творить шедеври зі звичайнісінької соломи

Жителька Тернопільщини творить шедеври зі звичайнісінької соломи

Вправні руки майстра можуть творити дива. Головне, дуже цього захотіти. Саме так, завдяки таланту, наполегливості і вмілим рукам майстрині із села Білокриниця Кременецького району Софії Стрикули з’являються ангелики, лебеді, коники, квіточки, кошики і капелюхи, виготовлені зі звичайного золотистого жита, пшениці, вівса та інших рослин.

Соломоплетінням жінка зайнялася порівняно недавно – кілька років тому і нині воно займає весь її вільний час. Від цього заняття майстриня отримує задоволення, спокій для душі і бажання творити далі, хоча ще не так давно не хотіла не те, що пробувати плести із соломи, а й уявляти себе у цій ролі. А намагався залучити до цього ремесла Софію Іонівну її батько, який був відомим майстром з виготовлення капелюхів. Не раз він пропонував доньці перейняти ці знання, але будучи активною і непосидючою, енергійна жінка не уявляла себе за монотонним плетінням, що вимагає терпіння і часу.
Багато років поспіль Софія Іонівна працювала і досі частково зайнята у Кременецькому лісоколеджі. Будучи викладачем цікавого предмету «Недеревні ресурси лісу», вона знає про рослини все і без природи себе не уявляє. Власне тепер, коли у неї з’явилось більше часу, жінка насолоджується природою сповна. Влітку її часто можна побачити на велосипеді, яким вона прямує на поля і пустирі. Там збирає різноманітні трави для плетіння: безсмертник, тонконіг, котячі лапки, жабник, перлівник, пише Сільський господар плюс.
– Бажання взятися за соломоплетіння у мене з’явилося два роки після того, коли помер батько, але, на жаль, вже не було кому мені показати, як це робити, – розповідає Софія Іонівна. – Доводилося вивчати все самотужки. Але гени, мабуть, беруть своє і мені це не лише добре вдається, а й дуже подобається. А за кількістю і видами виробів я вже перевершила батька. Думаю, він би радів моїм успіхам.
Першим солом’яним виробом майстрині був ангелик, якого вважає дуже дорогим. Він і досі висить в її оселі. Пізніше жінка почала плести корзинки, кошики, квіти, дзвіночки, підвіски… Дуже часто майстриня організовує майстер-класи, аби передати свої знання наступним поколінням.
– Фінансово ця робота оцінена дуже погано, – каже Софія Стрикула, – до того ж вона трудомістка, тому той, хто не має терпіння, плести вироби із соломи не буде.
Шлях перетворення звичайного пучка соломи у художній виріб надзвичайно довгий. Спочатку треба посіяти пшеницю, жито чи овес, а потім зжати серпом. Але необхідно знати, в який час найкраще заготовляти солому. Жито, наприклад, найкраще збирати, коли воно пускає колосок, тоді воно найеластичніше. Солома з цієї рослини вигідна тим, що має довгі міжвузля, на відміну від пшениці. У вівса вони ще довші. До того ж, його соломка золотиста і дуже гарно виглядає у виробах і виблискує на сонці. Прекрасним матеріалом для плетіння є також рогіз. Він має довге листя, яке не треба нарощувати. Збирати його найкраще у липні.
Заготовляти матеріали, які акуратно складають в окремі ящички і тримають на горищі, пані Софії допомагає чоловік.
– До речі, перед тим, як плести, солому слід замочити у гарячій воді, – поділилася таємницями майстриня. – Самі вироби слід виготовляти з вологого матеріалу.
Окрім зернових рослин, Софія Стрикула вирощує й квіти, якими прикрашає свої роботи. Наприклад, безсмертник і кермек, який цікавий тим, що після сушіння не втрачає кольору. Самі плетені вироби теж зберігаються довго, хоча з часом можуть трохи потемніти, але від цього вигляду не втрачають, а навпаки, наче отримують нове життя. А ще вони мають глибоке символічне значення і несуть особливу енергетику, адже виготовлені золотими руками майстра зі щирою душею і світлими думками.

Любов ТИМЧУК