Головна Новини Децентралізація професійної освіти зажене її в гріб

Децентралізація професійної освіти зажене її в гріб

Тернопільська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України звернулася до Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти СПІВАКОВСЬКОГО О.В. з відкритим листом, щодо проблем фінансування та реформування професійно-технічних 
навчальних закладів.

Від імені освітян Тернопільщини уже вкотре висловлюємо глибоку стурбованість тим фактом, що створена за багато десятиліть система професійно-технічної освіти України сьогодні під загрозою знищення.
Така ситуація склалася внаслідок непродуманих дій урядовців щодо передачі видатків на підготовку фахівців та робітничих кадрів у професійно-технічних закладах державної форми власності до бюджетів обласних центрів і міст обласного значення (ст.27 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік»). Таким чином попередній Уряд, вишукуючи різні можливості наповнення бюджету, зняв з себе відповідальність за підготовку робітничих кадрів, передавши її місцевій владі.
Викликає велику стурбованість те, що Міносвіти розробляються зміни до законодавства України щодо передачі майна професійно-технічних навчальних закладів (далі – ПТНЗ) з державної до комунальної власності (ще й за спрощеною процедурою – навіть без здійснення його оцінки та складання землевпорядних документів), хоча на словах очільник Міністерства освіти і науки Л.Гриневич нібито погоджується, що передача майна ПТНЗ у комунальну власність означала б закриття їх значної більшості та знищення системи підготовки кваліфікованих робітничих кадрів.
Підозрюємо, що такий поспіх – це спроба якомога швидше (у сезон масових відпусток працівників і канікул в учнів) провести чергову «оптимізацію», а насправді дати дозвіл на розбазарювання державної власності, як це вже було із дитсадками.
Надзвичайно небезпечним є також те, що на рівні Уряду практично відсутнє бачення розв’язання проблем у фінансуванні ПТНЗ, першою з яких є те, що станом на 10 серпня все ще не встановлено і не доведено ліміти на заробітну плату з липня по грудень 2016 року для працівників цих закладів.
Ваша стаття в газеті «Голос України» за 15.07.2016 року, в якій розповідається про нараду в Міністерстві фінансів, де обговорювалися перспективи фінансування профтехзакладів, підтвердила наші побоювання, що в урядових кабінетах вивчаються не питання про віднайдення коштів та збереження ПТНЗ, а навпаки уже вкотре виноситься «смертний вирок» українській системі професійно-технічної освіти.
Чи можна назвати обдуманими і професійними вислови урядовців про те, що «…25 років держава виконувала соціальну функцію, навчаючи в цих ПТУ людей, які на сьогоднішній день на ринку праці тяжко знаходять роботу, оскільки великі роботодавці стверджують, що їм ці фахівці непотрібні. Роботодавці створили власну мережу підготовки і готують у ній своїх фахівців, і тому ми 25 років витрачали кошти незрозуміло на що… держава не буде фінансувати неефективні інституції. Бо це кошти платників податків. Соціальна функція має бути соціальна функція, і Міністерство соціальної політики має відпрацьовувати механізми. Але «заливати» просто кошти через те, що в нас там так воно було, так воно не буде, в нас економіка зараз загинається…» (О.Данилюк)?
Конституція України (стаття 1) гласить: «Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава» (підкреслено нами).
Тому не тільки 25 років, але й поки діятиме Основний Закон України у такій редакції, Українська держава повинна виконувати соціальну роль і гарантувати соціальні права людям, виконувати свої обов’язки перед суспільством, яке її до цього уповноважило (як і п. Міністра). Адже ст.5 цього ж документу, утверджує що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Управлінцям такого рівня зовсім не личить демонструвати обмеженість свого розуміння соціальної функції держави тільки захистом неповносправних членів суспільства. (Чи пан Данилюк вважає такими всіх, хто навчався і навчається, працював і працює в ненависній йому системі ПТО?!)
Праця, як відомо, – єдине законне джерело для задоволення матеріальних, морально-етичних та інших потреб кожної людини.
Саме ПТНЗ є основним джерелом поповнення трудових ресурсів різних сфер діяльності. Жодне міністерство сьогодні не працює на випередження, ніхто не вивчає процеси руху трудових ресурсів у розрізі соціально-економічних і демографічних процесів. Загальнодержавна система управління трудовими ресурсами взагалі відсутня!!! Що чекає нашу країну? Невже повний колапс? Однак, чиновники від Мінфіну вважають, що створення корпоративних навчальних центрів вирішить проблеми держави. Чи вивчав хто-небудь з високопоставлених економістів і фінансистів плинність кадрів на таких підприємствах, на яких підставах і на які кошти діють ті навчальні центри, які саме знання надають, чи включено в програму навчання питання захисту прав працівників? Думаємо, що навряд чи – адже це не вигідно власникам.
Поряд з цим урядовці чомусь забувають, що саме робітнича освіта дає можливість великій кількості молодих українців самим заробляти на життя: кравці, перукарі, дизайнери, будівельники, водії, трактористи і багато інших кваліфікованих робітників можуть надавати послуги населенню самостійно без роботодавця-посередника і виживати у теперішні складні часи за рахунок власної праці. Яким чином зароблятиме на життя молодь, в котрої заберуть можливість отримання робітничого диплома, закривши профтехзаклади? Перспективи – зовсім не райдужні, а швидше небезпечні для суспільства і держави.
За твердженням п. Данилюка випускники ПТУ на ринку праці тяжко знаходять собі роботу, оскільки великі роботодавці стверджують, що їм ці фахівці непотрібні.
Але, по-перше: де нині в Україні той ринок праці і хто знаходить роботу легко?
По-друге: яка кількість із загального числа працездатних людей, особливо молоді, задіяна на підприємствах «великих роботодавців», які готують «своїх фахівців»?
По третє: чому так «погано» підготовлені випускники українських ПТНЗ на підставі своїх дипломів можуть влаштуватися і влаштовуються на роботу в багатьох країнах світу? Невже там великі роботодавці не готують кадри для своїх підприємств? А може не такі вже й відсталі наші заклади профтехосвіти?
Очільник поважного міністерства, говорячи про систему ПТО, як про «неефективну інституцію» мав би врахувати той факт, що у заходах з метою її захисту
і збереження активну участь беруть не тільки учні та працівники ПТНЗ, але і громадськість, Федерація роботодавців та Федерація профспілок України а також всенародно обраний вищий законодавчий орган – Верховна Рада! Адже як відзначено
під час парламентських слухань, які відбулися 01.06.2016 р., «…тенденція вказує на стабільну зацікавленість молоді здобувати загальну середню освіту одночасно із здобуттям професії, спеціальності».
Разом з тим, «… оголошуючи реформування освіти, органи виконавчої влади будують свою політику не на збереженні і удосконаленні позитивного досвіду, що відповідає запитам суспільства, пошуку вирішення проблем та виправлення недоліків окремих елементів системи підготовки кваліфікованих кадрів, а руйнують всю систему, без вироблення стратегії, не опираючись на фундамент напрацювань». А основною задачею ст.27 Закону України «Про бюджет України на 2016р.» було «… математичне скорочення дефіциту бюджету» без врахування соціальних факторів, за якими – майбутні долі і життя сотень тисяч учнів й працівників цих закладів та добробут їхніх сімей. Це неприпустимо в цивілізованому світі у соціально-правовій державі, де вищою цінністю вважається людське життя.
Наголошуємо, що галузь профтехосвіти буде відстоювати своє право на існування усіма доступними законними способами аж до захисту інтересів своїх працівників та учнів у відповідних міжнародних правових інституціях.
Вважаємо неприпустимим передання закладів профтехосвіти на фінансування та у комунальну власність органам місцевого самоврядування (у т.ч. обласним та міським радам).
Професійно-технічній освіті – державну підтримку й державне фінансування!