2009 року на Збручі відновили ще одну гес на дамбі в Кудринцях. Пам’ятаю, нам пощастило стати наметами на іншому боці річки від того, де були якісь трошки розборки (геси це завжди про мутні гроші).
До 2009 року на Збручі між діючими гесами встановився був певний баланс – коливання води було відчутним, але не було такого, щоб на якійсь ділянці річка зникала, пише у ФБ Андрій Мельничук
Почало бракувати води для них всіх. Геси почали підсирати одне одному, цупити воду і заганяти у водосховища.
Ще до того, як прийшла посуха і води на Поділлі стало зовсім мало, геси довели ситуацію до ручки. Після 2009 року розвиток(!) водного туризму на Збручі став неможливий.
Часто (майже завжди) лобіст гесів каже, що їхні “водосховища” – дуже велике добро для туризму, бо ж буде велике плесо, а нормальні пацани приїжджают на сплав жиж набухатися і раків полапати, нашо їм та течія.
Логіка цих аргументів – брєд.
Якщо рівень води в ставку падає-підінмається, береги стають заболоченими. Це погано для пікніків, а всі зручні підходи окуповані (перед тим часто і створені) рибалками.
Перепади рівня води в водосховищах відбивають бажання в риби клювати (поправте мене рибалки).
Не кажучи про те, що смачна червонокнижна риба виздихає, житиме несмачна ставкова риба. На всіх інших мешканців Дністра нам, звичайно, начхати, ми ж дуже брутальні, можемо перейматися виключно печерськими пагорбами.
Енергія Дністра – її не так багато (якщо не в повінь). Кожне з 7 планованих зловмисниками гесів буде тягнути її на себе, заважаючи іншим. Як на Збручі.
Ідея гесів в Дністровському каньйоні (окрім розпилу бабла) – відтермінувати остаточне замулення Новодністровського водосховища, а не якесь там виробництво енергії.
Ставлю знак оклику, хоч навкруги суцільні знаки питань!
Перетворення Дністровського каньйону на смердюче болото, втикане побутовим сміттям – це і є мета забудовників, які намагаються виправити помилки своїх пєрєдніків-проектантів Новодністровського воосховища.
Якість води, яку ми шляхом таких водосховищ “зберігаємо від хитрих молдаван у себе, щоб використати для сільського господарства” (цитую сумновідомого нардепа) – хай сам її п”є, може протверезіє.
Дністер – житиме! І ми попри нього.
