Протягом останніх років рівень підготовки медичних працівників не був розрахований на можливість військових дій на території України, і з огляду на події сьогодення це призводить до відповідних негативних наслідків. А віськові кафедри залишились в трьох університетах – Тернопільському, Харківському та Запорізькому.
«У жовтні 2010 року було ліквідовано кафедри військової підготовки в усіх вищих медичних навчальних закладах, окрім Харківського, Тернопільського та Запорізького державних медичних університетів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1025 «Про заходи щодо оптимізації мережі військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів» були ліквідовані кафедри медицини катастроф та військової медицини загалом у 13 вищих навчальних закладах. У зв’язку з цим було порушено цілісну систему підготовки лікарів для надання медичної допомоги постраждалим в умовах бойових дій. Відповідно, у державі виникла низка проблемних питань, які проявилися у зв’язку з військовою агресією в Україні.» , – каже Ольга Богомолець.
У пояснювальній записці до законопроекту який внесла в Раду Ольга Богомолець, його автори відзначають, що виходячи із ситуації в зоні АТО, проблема дефіциту військовозобов’язаних медиків набула особливої гостроти. У зв’язку з нестачею достатньої кількості військових медиків, постало питання щодо участі цивільних лікарів у наданні допомоги військовим, пораненим у зоні АТО, визнанням їх статусу під час безпосереднього перебування в зоні бойових дій та їх соціальним захистом.
Якщо Верховна Рада підтримає ініційовані зміни, то програму підготовки офіцерів запасу медичної служби в обов’язковому порядку проходитимуть громадяни України, які здобувають освітній ступінь вищої освіти у вищих медичних, фармацевтичних навчальних закладах України, придатні до військової служби за станом здоров’я та морально-діловими якостями.
На думку ініціаторів законопроекту серед яких народні депутати – О. Богомолець, Л.Гриневич, О.Корчинська, О.Ляшко та С.Пашинський, його реалізація сприятиме створенню професійно підготовленого мобілізаційного ресурсу загальнодержавної системи медичного забезпечення на особливий період, а також мінімізації людських втрат, захисту й збереження життя і здоров’я як військових, так і цивільних громадян у мирний і воєнний час та посиленню національної безпеки і оборони України.
