З початком повномасштабної війни українці об’єдналися, як ніколи. Одні взяли в руки зброю і взялися мужньо виганяти клятого окупанта, інші – цілодобово, не покладаючи рук, працювали в тилу, допомагали військовим, переселенцям. Одним із таких людей є знаний у Тернополі художник Рустам Давлетов.
Чоловік допомагав людям, котрі постраждали від рук рашистів, покинули дім і приїхали в Тернопіль, брав участь у різноманітних аукціонах на допомогу ЗСУ, організовував майстер-класи для військових тощо. Тож ми вирішили познайомити із цією непересічною особистістю наших дорогих читачів.
Рустам народився у 1978 році в м. Тернополі. Каже, малювати полюбляв з раннього дитинства.
«Згадую, як у садочку намалював на клаптику паперу пейзаж кольоровими олівчиками і вже тоді сам не вірив, що в мене так красиво вийшло. Вихователі сварили і наполягали, щоб я вчився писати і малювати правою рукою, та не вдалося: я – шульга, – з посмішкою розповів художник. – Під час навчання в школі брав участь у художній олімпіаді, де мою роботу олівцем високо оцінили – нарівні з роботами дітей, які відвідували художні гуртки. Базову основу мистецтва отримав завдяки Валентині Петрівні (шкільний бібліотекар, за сумісництвом вчитель малювання)».
Під час навчання у виші Рустам продовжував малювати, обожнював графіку простим олівцем або кульковою ручкою. Не одну парту “розписав” юний художник, але це були не просто написи, а дійсно художні роботи.
В дорослому житті чоловік зацікавився таким напрямком, як аерографія. Розписував телефони друзям і колегам, розмальовував ноутбуки, мотоцикли, автомобілі, офіси і квартири.
«У 2012 році, вперше після школи, взяв до рук пензлик і фарби. За рік написав близько 40 картин, 26 з яких у 2014 р. були презентовані на моїй першій персональній виставці в художньому музеї на вул. С.Крушельницької. Тоді й з’явилася думка, що мені треба більше уваги приділяти саме художньому напрямку. Того ж року винайняв приміщення і облаштував художню майстерню. Там почав проводити творчі вечори в форматі майстер-класів із живопису. Мета цих зустрічей – показати, що малювати може кожен, головне – надихнути і запалити творчий «каганець», – продовжив художник.
Відвідуючи різні галереї, виставки художників, Рустам розвивався і розповідав щось цікаве зі світу мистецтва іншим.
«Мені пощастило відвідати такі відомі галереї, як “Пінчук арт-центр”, галерею мистецтва “Уфіца”, що у Флоренції, Ватикан, Дрезденську національну галерею, галерею мистецтва “Орсе”, що у Парижі, і навіть “Лувр”. Останній мене трохи розчарував, напевно внаслідок перебільшеного очікування», – сказав тернополянин.
Художник обожнює імпресіонізм, адже картини цього напрямку у мистецтві пробуджують позитивні емоції. З художників полюбляє Ван Гога, Моне, Ренуара. Насолоджується і роботами сучасних українських художників, зокрема Івана Марчука, також стежить за творчістю Марти Пітчук з Івано-Франківська, Юрія Клапоуха (харківський художник, який переїхав на Тернопілля). Рустам мріє відкрити красиву творчу галерею-студію, де могли б виставляти свої роботи не тільки художники з іменем і славою, а й невідомі, але перспективні молоді митці.
«Є велике бажання перетворити наше місто у “Відень” чи “Краків”, у місто, під час вимови назви якого, з’являлася б асоціація, що це є творче, гарне, європейське містечко», – поділився митець.
Ну і про теперішні реалії…
Рустам переконаний, що жодна людина не має стояти осторонь, спостерігаючи за подіями на фронті чи у політиці, адже саме тепер вирішується наше майбутнє і майбутнє наших дітей.
«Новина про те, що росія напала на Україну, приголомшила, розбила вщент усі мрії та задуми, змусила повністю переусвідомити своє ставлення до цінностей життя. Розчарування, розпач, сум, скорбота, ненависть і огида… Вийти зі стану психологічного ступору допоміг один випадок. Коли я повертався з майстерні, у дворі зустрів молоду сім’ю: тата, маму і їхню 9-річну дитину. Вони були переляканими і розгубленими. Я не міг пройти повз і запитав, чи потрібна їм допомога. Вони розповіли, що шукають якийсь прихисток. Запросив їх у свою майстерню, приготував чай і пригостив печивом. Тим часом зателефонував власниці хостелу, що по сусідству з моєю майстернею. Там якраз ще залишилася вільна кімната для сім’ї. Домовився, щоб вона притримала її, і сплатив за 2 доби проживання. В ході розмови з’ясувалося, що вони втекли з атакованого Маріуполя. Там залишилися їхні батьки. Ми обмінялися контактами», – розповів чоловік.
Рустам каже, саме цей випадок дав йому сили і впевненості, що можна і навіть треба допомагати таким людям. Того ж вечора чоловік розмістив оголошення на своїй сторінці в соціальних мережах про те, що його студія може стати тимчасовим прихистком для людей, які змушені були тікати від війни. Художник разом із однодумцями пропонував тепло, чай, перекус людям.
«Таким чином ми хотіли допомогти і подати приклад тим, хто мав незадіяні приміщення. З часом ми з Людмилою Синяковою, яка в студії займається з дітками, почали проводити онлайн майстер-класи для дітей і дорослих, щоб відволікти, зацікавити творчо проводити час. Нам писали з України і з-за кордону, показували свої роботи, дякували за уроки. Згодом ми організовували зустрічі в майстерні, запрошували дітей і дорослих. Проводили безкоштовні майстер-класи для дітей переселенців. Завдяки людям, які були учасниками творчих зустрічей, і тим, які відвідують наші заняття сьогодні, маємо змогу брати участь у різних соціальних проектах, проводити безкоштовні майстер-класи для дітей з особливими потребами, людей похилого віку, дітей-сиріт, а також поранених військових», – розповів Рустам.
Якось до тернополянина звернулася волонтерка Олена Хмельницька, біженка з міста Рубіжне. Чоловік каже, хоча жінка, як і він, не мала офіційного статусу волонтера, але всіляко допомагала хлопцям на фронті, передавала їм необхідні речі, підтримувала поранених захисників. Саме один із них на запитання Олени, що йому потрібно, відповів, що хотів би навчитися малювати. Вона згадала про Рустама, бо приводила колись дитину на його майстер-клас. Чоловік без вагань погодився допомогти.
«Я взяв із собою розбірний мольберт, облаштував робоче місце для бійця (він був лежачий). За півтори години ми намалювали красивий пейзаж з горами на задньому плані, морем, сонцем і теплом. Олександр був дуже задоволений, а хлопці з його палати і персонал лікарні були вражені результатом. Наступного дня мені зателефонувала Олена і повідомила, що з’явилися ще бажаючі на такі заняття. Адміністрація лікарні пішла нам назустріч і надала можливість проводити майстер-класи у їдальні. Можу з упевненістю сказати, що такі зустрічі дуже необхідні. Попереду – тепла пора, і ми зможемо виходити надвір і займатися творчістю у парку Здоров’я на свіжому повітрі», – захоплено розповів митець.
З того часу тернополянин намагається відвідувати хлопців щочетверга, проводить для них майстер-класи і тим самим вселяє в них впевненість, що все буде добре.
«Також минулої осені просто неба організували аукціон картин, на якому продали майже 35 полотен, а зібрані кошти переказали на рахунок благодійного фонду “Покрова” для купівлі дронів «Валькірія» для 44-ї артилерійської бригади. Нещодавно нам повідомили, що придбали аж три комплекси дронів, замість запланованого одного. Також постійно передаємо картини на аукціони в Україні та за кордон. Працюємо разом із волонтерською командою Володимира Ковцуна (Владзьо). А ще я розписую гільзи, каски, військовий атрибут для подальшої реалізації з метою збору коштів на допомогу ЗСУ», – додав чоловік.
Рустам Давлетов впевнений, що в найближчому майбутньому на Україну очікує лише одне – Перемога. Однак для наближення цього довгоочікуваного дня треба працювати усім, докладати максимум зусиль, адже у кожного – свій фронт.
Все буде Україна!
Автор: Зоряна Деркач, газета “Свобода”
