Нещодавно у Тернопільському міськрайонному суді поставили «крапку» у справі про подію дворічної давності. Нагадаю: у грудні 2016-го року на вулиці Петлюри в обласному центрі сміттєвоз заднім ходом розчавив на смерть 29-річного тернополянина. На лаву підсудних потрапив водій, пише Свобода
Державне обвинувачення обгрунтовувало його провину грубим порушенням правил дорожнього руху. Водій, застосувавши задній хід машини, не пересвідчився у безпечності такого маневру. Порушення було і в тому, що два вантажники, які, відповідно до інструкції, мали б бути позаду автомобіля – для забезпечення безпеки руху, натомість сиділи у кабіні сміттєвоза. Згодом пояснювали: надворі було холодно і падав сніг, тому сховалися в машині.
Хлопець загинув на місці події. З’ясувалося, що на момент ДТП він був у стані важкого ступеня сп’яніння. Очевидно, саме через це не зумів вчасно зреагувати і уникнути смертельного наїзду.
У ролі потерпілої на суді була мати загиблого. Вона простила водію і просила не позбавляти його волі. Після аварії він старався загладити вину перед нею, давав їй якісь гроші.
У водія двоє малолітніх дітей. Саме це стало підставою для застосування до нього законодавства про амністію і фактично врятувало його від тюрми.
А от роботодавцю водія – підприємству «Альфатер-Тернопіль» доведеться витратитися – суд задовольнив цивільний позов матері покійного до підприємства про відшкодування моральної шкоди на сто тисяч гривень. Пенсіонерка пояснювала: син був її єдиним годувальником, власне, він був просто її дитиною, смерть якої – страшне горе…
Представник «Альфатер-Тернопіль» наполягав, що таку претензію потерпіла мала б заявляти до страхової компанії, а не до підприємства. Але суд на це не пристав, бо право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежено договором, стороною якою потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.
Ольга КУШНЕРИК
