Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2021 року в частині відмови у стягненні з Андрія Г. 65 тис. 140 грн академічної стипендії.
Відповідно до матеріалів справи, 1 вересня 2010 року Андрія Г. на підставі рішення приймальної комісії наказом ректора державного вищого навчального закладу “Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України” (надалі – ТДМУ) зараховано студентом першого курсу одного з факультетів ВНЗ. Відповідно до вимог Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснюється за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25 грудня 1997 року, між ТДМУ (позивачем) та Андрієм Г. (відповідачем) укладено угоду про підготовку фахівців із вищою освітою, за умовами якої по закінченню навчання та інтернатури юнак зобов’язувався відпрацювати за направленням не менше 3-ох років. У разі відмови їхати за призначенням повинен відшкодувати державному бюджету всі витрати.
Після завершення навчання наказом управління охорони здоров’я Тернопільської облдержадміністрації випускника ТДМУ Андрія Г. із 1 серпня 2016 року по 29 червня 2018 року зараховано на посаду лікаря-інтерна комунального закладу Тернопільської обласної ради “Тернопільська університетська лікарня”. Після закінчення інтернатури відповідача переведено на посаду лікаря-терапевта Золотниківської районної лікарні Теребовлянського району. Із пропозицією щодо працевлаштування Андрій Г. погодився, засвідчивши це підписом у “Картці працевлаштування випускника та пропозиції щодо працевлаштування” й у “Журналі обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» за 2016 рік”.
Разом із тим, наказом головного лікаря КЗ ТОР “Тернопільська університетська лікарня”, із серпня 2017 року по серпень 2018 року відповідачеві надано академічну відпустку за сімейними обставинами (у зв’язку з хворобою та лікуванням дитини). Надалі академічну відпустку продовжено ще на рік, до серпня 2019 року.
4 серпня 2019 року Андрій Г. звільнився за власним бажанням з посади лікаря–інтерна КЗ ТОР “Тернопільська університетська лікарня”. Оскільки він як молодий фахівець відмовився відпрацювати за направленням 3 роки у державній установі охорони здоров’я, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського звернувся з позовом до Андрія Г. з вимогою відшкодувати до державного бюджету вартість навчання з вересня 2010 року по червень 2016 року в розмірі 148 тис. 737 грн 49 коп.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2022 року позов задоволено частково та стягнуто із Андрія Г. на користь вищого навчального закладу 83 тис. 597 грн витрат за навчання.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ТНМУ подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його в частині відмови стягнути з відповідача виплачену йому академічну стипендію у розмірі 65 тис. 140 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, представник вищого навчального закладу зазначив, що студентам, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти державної або комунальної власності, за результатами навчання призначається академічна або соціальна стипендії. І якщо соціальна стипендія надається державою як засіб до існування і не підлягає поверненню, то академічна стипендія призначається для заохочення академічної успішності студента.
У відзиві адвокат Андрія Г. вважав доводи апеляційної скарги необґрунтована і такими, що суперечать цивільно-процесуальному закону, тому не підлягають до задоволення. Також просив розглядати справу за їхньої участі.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Андрія Г., перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких міркувань.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду, керуючись ч. 2 ст. 52 Закону України “Про освіту”, п. 2 Указу Президента № 77/96, пунктами 14, 21 Порядку працевлаштування випускників ВНЗ (у редакції, чинній на час укладення угоди), випускник вищого навчального закладу зобов’язаний відшкодувати до державного або місцевих бюджетів вартість навчання і компенсувати замовникові всі витрати, у тому числі й виплачену академічну стипендію. Незгода з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов’язку прибути на роботу за призначенням.
Таким чином, звільнившись за власним бажанням до закінчення проходження інтернатури в університетській лікарні, відповідач не виконав узяте на себе зобов’язання. Тому, відповідно до укладеної угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 1 вересня 2010 року, повинен повністю відшкодувати вартість навчання, у тому числі й отриману академічну стипендію. Тим більше, що у відзиві на позов у суді першої інстанції представник відповідача не заперечила, що Андрій Г. отримував стипендію в університеті саме за успішне навчання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду задовольнила апеляційну скаргу Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТНМУ до Андрія Г. скасувала та зобов’язала відповідача компенсувати вищому навчальному закладу виплачену йому академічну стипендію. Таким чином, загалом із випускника медичного університету судом стягнуто 148 тис. 737 грн коштів за навчання, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
