Володимир Голоднюк разом зі збаражанами Валерієм Безгансом та Юрієм Десятником і львівським журналістом Романом Савчаком возили допомогу на Схід – побували в Лисичанську, де несуть службу правоохоронці спецбатальйону “Тернопіль” та на позиції підрозділу нашого земляка Сергія Маслюка, що на передньому краї фронту між 25-им та 29-им блокпостами.
За словами Володимира Голоднюка, обіцяну передачу бійцям передали з рук у руки. Сергію Маслюку – УАЗ, у якому вояки мали гостру потребу, бо за 20 кілометрів мусять їздити за свіжим хлібом і питною водою, а ГАЗ-66, який у них є, надто багато “п’є” пального, приціл нічного бачення для снайпера, радіостанції, цигарки, продукти харчування та інші “дрібнички”, які замовляли хлопці.
– На блокпості, де зараз підрозділ Сергія Маслюка, з бінокля добре видно ворога – вони на самому передньому краї лінії вогню, – каже Володимир Голоднюк. – Зараз, зі слів хлопців, їхній супротивник – буряти, які, кажуть наші бійці, дуже добре воюють. Порівняно з козачками і місцевими сепаратистами бійці з Бурятії небезпечніші. Проте бойовий дух у хлопців високий, хоч умови несення служби важкі. Їм навіть дерева не вистачає, щоб належно укріпити землянки, захиститися від мінометних обстрілів. Бракує важкого озброєння. Переказували вітання землякам, дякували за допомогу, особливо за дитячі листи і малюнки, бандерівські прапори.
У Лисичанську збаражани залишили бійцям «Тернополя» бінокль, тактичні ножі, продукти харчування.
Висновки, зроблені із поїздки: продуктів харчування на Схід відправляти зараз немає сенсу – вони у бійців є, потрібна добра логістика, щоб максимально ефективно використовувати кошти, які жертвують українці, тобто везти військовим те, що вони замовляють, насамперед, при можливості, військове обладнання, техніку.
– Зараз ми розробляємо маршрут і плануємо ще одну поїздку на Схід, – каже Володимир Васильович. – З Америки мають надійти в Збараж три тепловізори, які було придбано з ініціативи нашого земляка зі Стриївки. Він зорганізував збір коштів і купив якісне обладнання.
Зараз робота волонтерів штабу буде спрямована на акумуляцію коштів для придбання літньої форми, адже на передовій одяг дуже швидко зношується. Планують замовити 100 комплектів – кітель, штани, штормовка.
– Наразі витрати штабу переважають надходження коштів, – каже Володимир Голоднюк. – Якщо люди будуть надавати допомогу, то й ми працюватимемо далі. Без підтримки небайдужих громадян волонтерство захлинеться. Разом з тим, альтернативи волонтерам у забезпеченні військових досі не бачу. Збройні сили України цих завдань не виконують так, як це би мало бути.
Варто зазначити, поїздка на Схід подарувала збаражчанам зустріч з цікавими людьми. У місті Ізюм Харківської області, через яке пролягав шлях волонтерів, вони познайомилися зі справжніми патріотами. Це – Герой України, голова сільськогосподарського кооперативу «Восток» Андрій Яковлевич Ровчак та голова Ізюмської районної державної адміністрації Любов Миколаївна Шамрай. – Ці люди справжні патріоти, активно допомагають українській армії, – каже Володимир Голоднюк. – Можливо, у них в серці навіть більше любові до України, ніж у декого на Заході країни. Надзвичайно задоволені знайомством з ними, вражені їх гостинністю, оптимізмом, щирістю.
З 2 по 10 березня у штаб надійшло 7 тисяч 472 грн, витрачено – 25 тисяч 910 грн. З початку березня тут екіпірували 30 мобілізованих. Відправили на Луганщину в Гірське 20 шкіряних курток для 24-ї мехбригади, дві посилки (памперси, ковдри, простирадла, полотенця) у Львівський шпиталь пораненим, закупили 20 пар тактичних окулярів і 10 пар наколінників. Ганна Яремчук з Нью-Йорка надіслала посилку з речами для госпіталів, Тарас Захарчук з Італії – біноклі та військовий одяг, допоміг придбати карімати підприємець Сергій Мартинчук. Жителька Чумалів, яка не захотіла називати прізвище, принесла 2 тисячі гривень. Підприємець Володимир Корнатий привіз медикаменти, консервовані борщові заправки та варення.
Керівник агропідприємства “Надія” Ігор Гуменний передав півтонни цукру. Оскільки він у такій кількості на передовій не потрібен, було прийнято рішення продати його по ринковй ціні. Відтак кому треба, той може звернутися в штаб і купити цукор. Виручені кошти підуть на купівлю амуніції.
Світлана БОДНАР, Народне слово
