Місцева майстриня Олена Локатир створює авторські іграшки вже шість років поспіль. Кожна з них має свою історію та характер, пише kremenets.city.
Шиттям захопилася Олена ще з студентських років. Придбала швейну машинку і майструвала різний одяг для себе та друзів. Окрім того, виготовляла іграшки та різні аксесуари для дітей. А ось ляльками зацікавилася тоді, коли створила свій перший виріб для хрещеної у подарунок на восьме березня.
“На той час я народила третю дівчинку, тому ляльки та іграшки мене були актуальними. Коли хотіла привітати хрещену та здивувати чимось неординарним та цікавим, зробила для неї ляльку-тильду”.
Спочатку робила ляльки для свого задоволення, а потім почала й на замовлення. Тепер іграшки майстрині виглядають не гірше, ніж іграшки в сувенірних крамничках.
А згодом пані Олена почала демонструвати свої роботи на широкий загал і взяла участь у флешмобі, який їй порадила місцева майстриня-писанкарка.
Деяким іграшкам майстриня дає назви, які можуть їх характеризувати. “Є в мене одна така лялька, яка нагадує мені кульбабку. Я її так і назвала – “Кульбабка”.
Це все інтер’єрні та сувенірні іграшки. Іноді ідеями для іграшок стають реальні люди та їх історії.
“Одного разу я збиралася до своєї вагітної подруги на день народження, а вона у мене також креативна. Я довго думала, що їй подарувати, і за один день зробила вагітну ляльку-тильду”. Виготовлення таких текстильних іграшок займає в цілому не багато часу, але це копіткий процес.
“В мене все залежить від натхнення і від того, чи є якісь інші справи. Але якщо вже сідаю за це, то віддаюсь справі сповна, і не можу відірватися”.
Ось іграшки-валентинки жінка виготовила за три дні. Кожну них намагається зробити унікальною й додати якусь “цікавинку”. Бувають подібні, але відтворити ідентичних просто неможливо.
“Виходять зовсім інші риси обличчя, оскільки в той момент може бути зовсім інший настрій, і від мого внутрішнього стану залежить те, яких рис надаю своїй іграшкам”, – каже жінка.
Буває, бачить якусь деталь і разом з тим майбутню іграшку. “Наприклад, в одному магазині побачила плед і зрозуміла, що з нього вийде класний слоник. Його я подарувала своїй сестрі”, – розповіла рукодільниця.
Для розпису обличчя ляльок Олена використовує акрилову фарбу. Спершу наносить на папір риси обличчя, а потім вже переносить на тканину. “Але тут не можна помилитися, на папері намалював і можеш в будь-який час стерти, а ось коли малюєш акриловими фарбами на тканині, не можна помилятися”. Акрил дуже швидко сохне і виправити його практично неможливо.Серед її виробів найбільше іграшок, виконаних у стилі тильда та культурно-панчішною технікою. “Для стилю тильда характерними є пастельні кольори, для ляльок-тильд – відсутність губ, лише рум’яна, довгі худі руки та ноги, тонка талія та широкі бедра”.
Олена каже, що робить ще ляльки, так звані “большеножки”. “Для них притаманні тверденькі ніжки, вони подекуди нагадують фарфорові ляльки, але для цих не потрібно підставки, так само вони є легкими у виконанні”.
Для кожної техніки потрібен особливий вид тканини (для тильди лише натуральні матеріали), нитки, наповнювачі ляльки (холафайбер, синтепон), треси – для волосся, а також декоративні елементи – мереживо, ґудзики, стрічки, квіточки та інші. Більшість матеріалів замовляє через Інтернет. Для волосся ляльок використовує різні матеріали: нитки – бюджетний варіант, треси – дорожчий.
Згодом планує освоїти техніку скульптурних ляльок, які ліпляться з полімерної глини. Як зазначає, мотивують й водночас надихають її вихованці, власні діти та всі, хто цінує її роботу. Особливо завдячує своєму чоловікові, який підтримує у всіх справах.
А взагалі переконана, що в кожного має бути справа до душі.
