Як “прихватизовують” “золото” Тернопільщини

карєрЧого-чого, а золота на Тернопільщині вдосталь. Його не треба довго шукати. Знаємо, принаймні 460 точок на карті області, де воно є. І лежить воно неглибоко, два – три метри від поверхні землі. Зрештою, якщо відверто, то це – не зовсім золото, але, після деяких маніпуляцій, те, що там, під землею лежить, таки може заблищати у вашій кишені золотими крупинками чи навіть більш об’ємними формами…

ВСЕ ГЛИБШЕ І ШИРШЕ…

Заспокою тих, кого у кого від прочитання першого абзацу вже почалась «золота лихоманка».

Не будемо інтригувати читачів. Відкриємо секрет. Назву ці точки, що стали для багатьох підприємливих громадян справжнім Ельдорадо. Це – понад 460 кар’єрів, розкиданих у всіх куточках Тернопільщини.

Так, саме кар’єри Тернопільської області вже давно стали засобом наповнення не місцевого бюджету, а кишень спритних ділків. Це вони роками добувають із землі будівельні матеріали – пісок, камінь, глину, вапняки, доломіти, мергелі, суглинки тощо. Тобто, все те, без чого не може працювати гірнича, хімічна, цукрова галузі, сільське господарство, не кажучи вже про будівельну сферу.

І ось, цікава ситуація. В області ніхто точно не знає (чи не хоче знати), скільки є тут оцих місць, де звичайна глина чи пісок згодом можуть стати справді золотими для тих, хто спромігся добути їх.

Так ось. Ще у 2000 році землевпорядна служба Тернопільщини стверджувала, що в області нараховується 780 кар’єрів та виробок корисних копалин, 264 з яких знаходиться на Державному баланcі запасів.

А вже два роки тому на грудневій сесії обласної ради прозвучала інформація, що в області є 375 родовищ корисних копалин. Із них 231 родовище мало спеціальні дозволи на користування надрами. Але, вияляється, 115 з них були анульовані. Запам’ятаймо цю цифру. До неї ми ще повернемось.

А зараз ще «покопаємось» у тернопільських кар’єрах, точної кількості яких для загалу невідома. А як же інакше зрозуміти, ситуацію, коли на сесії обласної ради називаються одні дані, а голова облдержадміністрації, того ж таки, 2011 року сказав таке: «…З наявних 249 кар’єрів загальною площею понад 2 тис. га правовстановлюючі документи мають лише 37 суб’єктів господарювання на 47 ділянок (їх площа – менше 500 га). Якщо б упорядкувати надрокористування, то бюджети отримали б ще з десяток мільйонів гривень у вигляді орендної плати».

«Після перегляду грошової оцінки земель, які зараз перебувають в користуванні юридичних і фізичних осіб Тернопільської області, суми земельного податку зросли на 32 млн грн», – доповнє керівника області в.о. начальника управління Держкомзему в області Михайло Воляк.

Тож скільки їх, отих кар’єрів на Тернопільщині і на яких з них тривають розробки надр? Після кількох інформаційних запитів упродовж січня-лютого 2013 року нам таки вдалося отримати на це відповідь.

У відповіді Держкомзему у Тернопільській області на інформаційний запит йдеться, зокрема, що на Тернопіллі «обліковано 463 кар’єри, котрі займають територію площею у 2 тис. гектарів. З них експлуатуються 230 родовищ корисних копалин на площі понад 1 тис.га». І далі – «Правоосвідчувальні документи на земельні ділянки, надані для потреб господарювання надрами, оформлено 89 суб`єктами господарювання, що становить територію в розмірі 554 га».

Уже дещо прояснилося. Отож, виходить, що в області половина із наявних кар’єрі нібито не працює. А такі собі «89 суб’єктів» на площі в у 554 гектари і не більше посилено та чесно експлуатують 230 родовищ корисних копалин. А решта 233 кар’єрів області спокійнісінько лежать недоторкані у полях, лісах, яругах і балках, чомусь забуті Богом і людьми. Все що можна звідти все витягли. Аж до земної мантії, мало не до ядра земного. І там тепер пустка, яка нікого не приваблює…

І ви в це вірите? Погодьтеся, важко усвідомити, що половина облікованих кар’єрів Тернопілля – ніким не експлуатуються. І доказом про це будуть факти в останньому розділі нашої розповіді. А зараз ще – кілька цифр.

Виявляється, із всіх отих згаданих обраних суб’єктів, яким вдалося отримати ліцензію на право черпати надра, а це – справжній тривалий і фінансово затратний подвиг, отримати всі дозволи-ліцензії, що офіційно обходиться в залежності від площі родовищ від 50 тисяч до 1 млн грн., змогли лише восьмеро сміливців. Ті, що пройшли усі бюрократичні кола отримання дозволів, …забезпечують 99% надходжень до бюджету. Решта ж усі разом – тільки 1%.

Ось так швидко й спустошуються місцеві поклади пісків, вапняків, гіпсів, глини, котрі, до речі, за словами провідного геолога Геоінформу України в Тернопільській області Василя Кітури сягають третину всього загальноукраїнського потенціалу! До речі, у своєму інтерв’ю на обласному радіо 11 квітня 2013 року провідний геолог сказав, що «інтенсивне і безконтрольне використання природних ресурсів, самовільні розробки на Тернопільщині можуть привести до того, що в область доведеться завозити те, що поки що тут є». І далі. «На Тернопільщині триває самовільна розробка 50-60 родовищ упродовж десяти-двадцяти останніх років. Влада міняється, а тут все – стабільно. Порушується екосистема, вирубуються ліси…Мета одна – добути якомога більше піску, пісковику, вапняків. Так і утворюються «місячні пейзажі».

За словами провідного геолога кожен третій кар’єр в області розробляється без гірничого та земельного відводів, половина – без необхідних проектів розробки і рекультивації земель, планів розвитку гірничих робіт Тому й не дивно, що область від такої вже навіть не підпільної, а відкритої, але незаконної діяльності надрокористуачів втрачає мільйони гривень.

Тож невже тернопільські можновладці не розуміють, що «паперовий» і «реальний» видобуток – то є дві великі різниці? Що дармова сировина приносить шалені прибутки тіньовим копальням, котрі постачають цегельні заводи, гуртовні будівельних матеріалів, наповнюють багатотонні КамАЗи і МАЗи піском, глиною, каменем? Чи, може прибутки від тих оборудок осідають у кишенях не тільки самих ініціаторів «кар’єрних справ» майстрів?

Хоча, ні, на вже згаданій сесії обласної ради було сказано прямо: «Розробка корисних копалин в області – безсистемна. У цій сфері є значні порушення. Розробки здебільшого мають «тіньовий» характер і несуть значну загрозу життю працюючих на відкритих та особливо закритих кар’єрах. Самі розробки «ховаються» у ярах, лісах, куди часто важко добратися. Ця тема криміналізована і політизована, тому там важко навести лад».

Але ж, напевно, простої констатації фактів – недостатньо для вирішення проблеми.

НЕЗАКОННІ РОЗРОБКИ НА ТЛІ ШТРАФІВ

Нагадаємо, що із 231 родовища, котрі отримали спеціальні дозволи на користування надрами 115 були анульовані як такі, що оформлені із порушенням. Але ж, постривайте. Хтось же видавав ці дозволи? Хтось ставив підпис, брав у руки печатку, «хекав» на неї, упевнено притискав її, оту печатку до документу, брав його у руки (і чи тільки його) й передавав в інші руки – щасливому господареві довгоочікуваного чергового папірця. Припустімо, все відбулося чин-чином. Але «випадково» вкралася якась помилка й ліцензію скасували. Але ж не одну а 115! А хто ж за це відповів?

Правда, наприкінці січня 2013 року прес-служба обласної прокуратури повідомила, що за останній рік до відповідальності притягнуто 14 посадовців територіальних органів Держкомагентства. За цей же період органами прокуратури області після перевірок у сфері земельних відносин порушено 12 кримінальних справ, з яких 10 – скеровано до суду, до відповідальності притягнуто 197 осіб, з них – 113 органів контролю, попереджено незаконне відчуження 1774 га землі, відшкодовано до бюджету 1 мільйон 610 тисяч гривень.

Нібито цифри серйозні. Але все-таки, все-таки… Чому ж, незважаючи на дані прокуратури, незаконні надрокористувачі і ті, хто їм сприяє у їхній роботі не припиняють своєї діяльності у сфері земельних відносин? Можливо тому, що обходяться вони не зовсім страшним для них покаранням.

І тут, не вдаючись до менторського тону, хотілося б просто сказати ось що. Наприклад, важко уявити собі, щоб десь, скажімо, у Польщі, хтось незаконно, без всяких документів займався видобутком сировини, що належить державі. Тобто, фактично, йдеться про крадіжку. Повірте, якщо б у Польщі, до якої з Тернопільщини набагато ближче, ніж до української столиці, хтось десь потайки накопав мішок чи кубометр піску і про це стало відомо стражам закону, то – все. Така людина ризикує заплатити штраф своїм майном, рухомим чи нерухомим, а той – потрапити в буцегарню на певний термін.

Але це – у Польщі. А у нас, зокрема, на Тернопільщині – можна явно-славно працювати собі прибутково на незаконних копальнях, роками продовжувати таку «невдячну і важку» справу із незаконного освоєння земельних ресурсів. Наприклад так, як це роблять, скажімо за кілька кілометрів від обласного центру – у приміському, Тернопільському районі…

КЛОНДАЙК В ОКРЕМО ВЗЯТОМУ РАЙОНІ

Депутат Тернопільської районної ради Богдан Лихий заявив у пресі, що в районі триває земельний дерибан.

З його ініціативи, рішенням сесії районної ради була створена робоча група, яку очолив згаданий депутат і котра й взялася «вивчити ситуацію із ліцензуванням та розробкою родовищ корисних копалин та дотримання природоохоронного законодавства щодо їх видобутку і забезпечення надходжень до бюджету, а також з метою вивчення роботи цегельних заводів».

І що ж виявилося? Суть побачено депутат виклав у своєму запиту начальнику ОДПІ в області. Йдеться про незаконну діяльність кар’єрів в районі. Наприклад, у селі Чистилів при в’їзді у кар’єр, який нібито не працює і закинутий, виявлено чіткі сліди від коліс автотранспорту. Було видно, що тут пісок розробляється масово і потужно. А правовстановлючі документи на таку діяльність – відсутні.

У селі Ігровиця депутатська група виявила цілий завод із виробництва цегли. Депутати зафіксували понад 70 тисяч штук виготовленої цегли. Ніяких документів ні на вісім будівель підприємства ні на право діяльності ніхто не зміг пред’явити.

Подібна ситуація і в селі Стегниківці. На території кар’єру працювали вантажівки, робітники спецтехніка. І знову – ніяких документів.

У селі Шляхтинці навколо нібито непрацюючого кар’єру – купа свіжодобутого каменю, який використовується у будівництві на Тернопільщині та у сусідніх областях. Документів – жодного.

У Ступках депутати побачили цегельню, котра за документами, нібито не працює. А тим часом, на площі у 3,5 га під стовпами ЛЕП повним ходом тривав видобуток глини.

А от у селі Малий Ходачків на цегельний завод, про який офіційно ніякої інформації немає, приїжджають не тільки КАМАЗи але й і вантажівки-довгоміри, котрі справно вивозять з підприємства готову продукцію – цеглу.

Два кар’єри депутати виявили у селі Товстолуг, якими користується ДП «Райагробуд» і ВАТ «Будматеріали». Договори оренди відсутні, спеціальних дозволів на видобуток сировини немає, а поруч – штабелі видобутого каменю.

За наданою депутату відповіддю з ОДПІ плата за надра до бюджетів з усіх кар’єрів сягнула «аж» 195 гривень 89 копійок! А в згаданих селах, де були виявлені цілі підприємства з видобутку та переробки сировини – обсяги видобутого піску, глини чи каменю – не обліковані, бо там, мовляв, роботи не ведуться….

Отакий у Тернопільському районі – свій, провінційний Клондайк. Якого вистачає усім. Тим, хто черпає з нього розсипи дрібнесенького, не золотого, а звичайного піску. І тим, хто ковшами екскаваторів вгризається у глиняну товщу. А ще – тим, чиї наймані працівники день у день лупають пісковик. Зрештою, й тим, хто чомусь багатозначно мовчить. Їм теж не потрібно одразу ж отримати золото. Навіщо, так одразу. Адже і мовчання – це теж золото. Тим більше, коли мовчить там, де треба говорити і бачити – він, чиновник, державний службовець…

…І на завершення ще кілька цифр. Згідно із даними Тернопільського територіального відділу Геоінформу України в області балансові запаси піску сягають 65 млн. куб м., піщано-гравійної суміші – 71 млн. куб м. і майже 11 млн. куб м. пісковику. У грошовому еквіваленті ситуація гіпотетично виглядає так, що в тернопільських надрах лежить тільки піску на 3 900 000 000 гривень (З розрахунку – 1 м.куб – 1,2 т., ринкова ціна 1 т. піску на Тернопільщині – 50 грн). Відповідні мільярди і мільйони теж вийдуть, коли підрахувати балансову вартість інших згаданих корисних копалин.

А тепер уявіть собі ситуацію. Нехай з одного кар’єра за добу 5 – тонний КМАЗ здійснює, принаймні, 10 ходок. Виходить, що за день він вивозить з кар’єру піску мінімуму на 2 500 грн. Тобто, за двадцять робочих днів місяця одна вантажівка дає «на гора» щонайменше 50 тисяч гривень. А коли таких вантажівок не одна, що часто й буває, а скажімо, 10 і ходок не десять а трішки більше, то за місяць набігає кругленька сума.

За таким же принципом можна полічити, які прибутки дає щодня вивезення із тернопільських кар’єрів, скажімо каменю-пісковику, ринкова вартість котрого – 200-250 грн. за 1 т. чи піщано-гравійної суміші середньою вартістю 150 грн. за тонну.

…То ж, навіщо золото, коли такі скарби є поруч? Ось тут, під поверхнею. Золото буде пізніше. У нього і в дороговартісні речі – будинки, іномарки, закордонні вояжі перетвориться отой тернопільський пісочок, глина чи камінь. Нехай навіть із одного з облікованих на Тернопільщині 462 кар’єрів…

Орест Сарматський
«CorruptUA»

Категорії: Новини

Теги: ,

Loading...

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: