Головна Новини Як на Тернопільщині священник з парафіянами мрію «осідлали» (Фото)

Як на Тернопільщині священник з парафіянами мрію «осідлали» (Фото)

На тамтешньому проборстві, де господарить отець Любомир Фінковський, недавно замешкала маленька конячка – поні на ймення Яблунька. «Через те, що здебільшого любить яблука», – просто й дохідливо розтлумачує нашому журналістському гурту етимологію її імені духівник, пише Чортків Сіті

 Фото Максима Огородника

Загалом отець Любомир напрочуд простий і легкий в спілкуванні. Може, через це йому й близькі ось такі «дитячі» теми? Втім, він пов`язує все з особливістю духовної аури тієї місцини та унікальністю храму в Калинівщині.

– Багато людей отримало зцілення в нашій церкві, – пояснює. – Торік побувало тут двадцять двоє бездітних жінок, вимолюючи в Господа безцінний дар материнства. А тепер половина з них, одинадцятеро, вже вагітні. Одна жінка, з Одеси, до того безуспішно двічі пройшовши ЕКО, вперше народила у 39 років. То наш Архистратиг Михаїл, старший над ангелами, дає людям поміч, – конкретизує. – Але головне – це віра в Бога.

 Фото Максима Огородника

Мрія: від задуму до здійснення – всього три місяці

«Друзі! Збираю кошти для можливості допомогти багатьом особливим діткам, котрі потребують такого незвичного лікування. Ваші пожертви допоможуть реалізувати задумане. Щиро дякую за кожну гривню». Ось такий пост опублікував отець Любомир Фінковський у своєму Facebook 8 листопада. Йшлося про намір подальшого придбання поні для кінної терапії. І репостив отець те посилання раз у раз в будні та свята. Повідомлення читали, на нього діяльно реагували.

Однак поні виявилась мрією недешевою.

– Сума в межах двох – двох з половиною тисяч доларів, звичайно ж, була для нас не підйомною, – аналізує священник. – Тому ми придбали кобилку зі стада, заплативши лише 25 тисяч гривень. Поїхали з отцем Мирославом Ткачуком, парохом села Бичківці, до передмістя Луцька і вибрали із двадцяти п`яти наявних голів. Точніше й не вибрали – вона сама до нас підбігла! – сміється. – Виходить, Яблунька вибрала нас.

 Фото Максима Огородника

Норовиста, як і кожна жінка

Такий «ґанж» наш співрозмовник виокремлює з неприхованою симпатією до своєї «підопічної». Та що там – навіть з любов`ю!

 Фото Максима Огородника

Стовідсотково переконаний, що друзів наших менших треба любити і спілкуватися з ними. Бо то – лише на добро. Пригадує, як мати навчала його в дитинстві: спершу погодуй те, що саме собі не може взяти, а вже потім про себе дбай. Про це отець – в контексті спогаду, як, було, прикупив у малолітстві двоє козенят за гроші, заколядовані в часі Різдвяних свят:

– Поїхав якось велосипедом до Ілавче – сусіднього села з моїм рідним Сороцьким, то на Теребовлянщині. Малий ще був – їхав попід раму. Побачив на якомусь подвір`ї багато кіз, забрів і «виторгував» у дідуся з бабцею кізоньку та цапка. Всього за два рублі! А третього мені той дідусь повернув. Ще й кошик з лози дістався – в ньому козенят додому привіз.

Отець Любомир і тепер надзвичайно любить всяку живність і з нею возитися: в нього на господарстві свині, вівці, ті ж кози.

 Фото Максима Огородника

А Яблунька, звісно ж, – фаворитка. І ще – вона з майбутнім приплодом! Бо вже орієнтовно на кінець квітня має народити потомство. Священник не приховує втіхи від такого бонусу: «Виходить, ми придбали два в одному!». Отже, згодом реалізацію мрії можна буде подвоїти.

Буде ще й карета. Та чи золочена?

Калинівщицька мрія (означимо цей благий намір так)має кілька аспектів. По-перше – кінна терапія. Ні, чи то в Калинівщині, чи в Семаківцях, де також парафія отця Фінковського, дякувати Богові, немає хворих діток, аби їх у такий спосіб лікувати. Але ж загалом їх чимало! Уражених дитячим паралічем , психічними хворобами чи навіть нав`язливими страхами, всілякими фобіями, затримкою розвитку. Тож і їхатимуть сюди.

По-друге, поні Яблунька, крім оздоровлення, може звеселяти і виховувати (!) діток, ділячись з ними своєю прихильністю та ласкою. І це також в намірах отця Любомира.

– Он, біля церкви, – показує, – пусткою стоїть споруда колишнього магазину – немов той чиряк. Варто її розібрати, впорядкувати там дитячий майданчик і навколо – манеж. Щоб конячці там ходити.

Планує він в недалекому майбутньому експлуатувати в благих намірах ще й оболоню біля медпункту в Семаківцях – як прогулянкову трасу. Щоправда, для того знадобилась би карета, в яку запрягатимуть поні. І ця мрія – теж реальна! Наразі є можливість придбати карету лише за 10 тисяч гривень з рук одного благодійника. «Половину маємо, тож потрібно зібрати ще стільки ж», – ділиться інформацією отець Любомир.

 Фото Максима Огородника

Про збірки: що, на що й звідки

Ще в листопаді ми почули якось від отця цей зворушливий фрагмент, який він згодом переповів у Facebook:

– Вірю, що є багато таких людей, дітей: як один хлопчик недавно прийшов до поштового відділення і попросив переслати 167 гривень, бо тато йому дав 200, а він в Інтернеті побачив наше звернення, то в нього на той час залишилось 167 гривень. Дякую працівникам відділення пошти, які за свої кошти переслали гроші дитини на наш рахунок!

Тему недарма «охрещено» нами дитячою, бо в переліку жертводавців таки й домінують діти! «Приношу подяку моєму другу, маленькому Андрійку та його сім`ї за щиру пожертву кантара і віжок для Яблуньки (як сказав Андрійко: Для нашої Паперівки!)» – ще один «фейсбуківський» пост священника Фінковського.

– Учора мені бабуся маленького хлопчика Іллі привезла ще один кантар, – наголошує отець. – Це – складова вуздечки, до якої чіпаються ще й віжки, щоб керувати коником, – пояснює.

 Фото Максима Огородника

– Отож, Яблунька має їх вже два – про будень та про свято. Ще один хлопчина, Данилко, який приїхав до нашої церкви разом з татом, пожертвували чотири з половиною тисячі на сідло. Ми на той час вже мали майже таку ж зібрану суму: 1550 гривень надійшло від обміну 50 фунтів, переданих бабусі з Чорткова її онучкою з Лондона. Проте Данилко з батьком прояснили ситуацію в такий спосіб: як будете мати ще одне сідло, купите ще одну конячку! Як напророчили: народиться ж іще маленьке лоша…

Географія збірок широка: Львів, Новояворівськ, Закарпаття, Київ, Одеса, ну і, звісно, Тернопільщина.


Фото Максима Огородника

Буде пара, ще й парочка…

Отець Любомир поділився з нами ще однією креативною ідеєю. Виявляється, як любитель домашньої живності він тісно спілкується з фермером зі Шманьківців Юрієм Захарчуком, який роками плекає «вовняне» сімейство. Має той фермер і ослика, а навесні також очікує від нього потомства.

 Фото Максима Огородника

І вже завчасу пропонує калинівщицькому священнику купити малого. Отець Фінковський теоретично опанував схильностями ослика, коли той «працюватиме» в тандемі з поні. І переконаний, що така парочка ще й як послужить здійсненню цілої низки дитячих мрій.

 Фото Максима Огородника

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here