Що найбільше “накипіло” жителям Бережан







Не дуже хотілося писати наприкінці року песимістичні замітки про рідне місто чи район. Але себе не обдуриш. Одного вечора переглядав короткі записи в щоденнику. Так, це – емоції, зафіксовані в певному місці в певний час. Мої і друзів, знайомих. Різних людей. Це – своєрідний зріз того, що є. Тут і зараз. Їх об’єднує вболівання за своє місто, а не бажання «вколоти» владу. Просто більшість з тих записів так і просяться в рубрику «Накипіло», пише Береж Інфо

Ось кілька заміток із соціальних мереж (не мої):

Накипіло!..

   Їзда на машині по центральній вулиці нашого міста – це СКОТСТВО найвищого рівня…так само, як і пересування людьми по тротуарах з огляду на їх стан… Це повний жах! Уявляю якою та дорога буде після зими… І ще. Всі ми є БИДЛОМ.. Бо нормальні, поважаючі себе, громадяни і мешканці, вже б давно перекрили рух на цій ділянці дороги і вимагали від влади хоча б поточного ремонту, якщо немає коштів на повну реконструкцію… Отакі ми є, і цього заслуговуємо. Своєю апатією і пофігізмом. Бідне згвалтоване місто…

* * *

   Ремонт трьох кілометрів дороги у Підволочиському районі обійшовся у 982 тис. грн. Чому вони такі «золоті» в Бережанах? Проблема навіть більша, бо влада в районі і в місті змінюється, приходять інші люди, інші партії, але нічого на краще не змінюється, ніби попередники передають в спадок всі корупційні схеми, які лише новими керівниками доповнюються… Так навіть по тих двох кусках дороги по Руській якесь кримінальне провадження почали про розтрату 300 тис., але щось все глухо, чи замяли?..

* * *

   Тарасе, звертатись треба не до чиновників, а до мешканців цього міста, які перетворились на планктон… Населенню пофіг, то ти думаєш чиновникам не так само? ХТО розбудить це місто??? ХТО вилікує цю апатію???

Два замовні абзаци (мої)

   Замовник цих абзаців – начальник відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Бережанської міської ради Зеновій Халупник. Саме він сказав мені: «А ти, Проців, пиши, пиши!», коли я був свідком чергової спроби почистити дворик ратуші від фекалій. Тоді, 17 листопада, у дворик ратуші вїхав асенізаційний автомобіль і зайшла бригада з 8-и осіб, які в черговий раз намагалися прибрати «калабаньку, що пахне какою». Все було за класичним сценарієм: один тримав трубу, другий крутив дріт, а решта – давали цінні вказівки. Все відбувалося під пильним контролем Зеновія Халупника і заступника міського голови Олега Захарківа.

   До обіду щось пробували, і десь з годинку після обіду. І поїхали. А гімно лишилося…у дворику ратуші, в якій є 4 музеї, міська бібліотека, 2 громадські організації… та один з кабінетів Бережанської міської ради.

Про будову, яку забороняє Київ, але «кришують» Бережани….

   Роками триває історія з будовою напроти костелу. Не хочу писати «на вулиці Братів Лепких», бо ця частина міста носить з 2005 року назву «Площа Святійшого Отця Іоанна Павла ІІ». Назву, кажуть,запропонував Богдан Тихий. А потім міська рада не дала встановити тут погруддя Папи Римського. Можливо, вже тоді «рішали» з міської ради знали початок «геніальної» комбінації, яку продовжують розігрувати нинішні депутати і посадовці.

   Будова дала добрий урок громаді міста. Міський голова, його заступники, члени виконкому, і, особливо, депутати міської ради (ті, хто готував, просував, приймав відповідні рішення) дали зрозуміти, що абсолютно не рахуються з думкою бережанців, нехтують законодавством, приймаючи низку рішень з порушенням. Для них жодні аргументи про історичну частину міста, будівельні норми, збереження історичної спадщини не мають значення. Як тут не процитувати слова ведучого радіо «Львівська хвиля» Ігоря Лиля: «Є стиль рококо, є – бароко, а є стиль бикоко»…

   Ось реакція із соціальних мереж: «Я висловлюсь з погляду розвитку туризму у Бережанах. Перед костелом була єдина стоянка, де міг стати туристичний автобус. Звідти відкривається панорама на місто і логічно було розпочинати екскурсію. Якщо подивитись на пропонований 2-поверховий проект магазину, він розриває візуальну лінію між двома найцікавішими сецесійними будинками в Бережанах… Шкода» (Сергій Ткачов).

   А ось два дописи від 30 серпня забудівника – «самого» Roman Fanga:

«PaniHalynojawaspitrymuju. Rozumni slowa. Do nyx ne dojde wony prywykly w hamni porpatys».

«Wyzaswojeisnuwanjanemajete 4ympoxwalytysjawnukamjamajuibudusch4ebilschematy. Asposterihajteiberitpryklad».

   Тут незрозуміла позиція ДІАЗу? Член виконкому, директор ДІАЗу Василь Зорик «вчасно» покинув засідання виконкому, на якому вирішувалося це питання… Не відомо громаді його позиції й зараз, адже будівельні роботи продовжуються.

   Центр міста втрачає своє історичне лице. Згадуваний мною Ігор Лильо на адресу тих, хто нищить центр Львова сказав: «Лишіть місто в спокої!». Це стосується і тих, хто псує центр Бережан «пломбами» з пластику або з того, що файно блистит… І тут важко зрозуміти, чому мовчать почесні громадяни міста, лідери партій, громадських організацій, заслужені працівники культури… 

Про гуманітарне

   Писав, пишу і, на жаль, писатиму ще про те, що ідеологічними питаннями, гуманітарною сферою і в районі, і в місті у владі не дуже переймаються: то День Гідності і Свободи «перенесуть», то про Референдум 1-го грудня не згадають… Мовчу вже про фінансування прийнятих районних програм. Та що програм? Станом на 6-е грудня працівники культури не отримали зарплати за листопад…

   Не все так добре і в громадянському секторі: ніяк не можуть знайти спільного знаменника волонтери; бракує координації і взаєморозуміння нечисленним і малочисельним громадським організаціям. Нічого не можу сказати про взаємодію влади і неурядових організацій…

   Про партії ще не час щось писати – виборів нема.

   Правда, знайома мені заперечила стосовно недопрацювань у гуманітарній сфері такою фразою: «Павлович! Подивися скільки «гуманітарок» відкрилося за останні місяці!»

Про місто

   Розцяцькані фасади будинків у центрі міста, зболені та зранені численними кілками труби старенького міського водотягу, залатані наддорогими ямковими ремонтами якісь ділянки міських доріг, поставлені вночі кіоски, знищені зелені зони, відсутність обліку майна громади, регуляні відімкнення води, непрозорість дій влади, безкарність і вседозволеність чиновників-«рішал» ось чим запам’ятається перебування при владі Володимира Музички з командою і депутатів, яких обрали мешканці міста, які сьогодні у своїй переважній більшості живуть за принципом «Моя хата з краю».

   «Старе місто мертве та сумне. Знищене недбалістю, сплюндроване. Життя є тільки на цвинтарі. Цвинтар, на диво, доглянутий» (із соцмереж, 15.09.2015).

Оптимістичне?

   Поки нинішні очільники «Найкращого в світі міста» будуть виясняти стосунки з очільниками «маленької Швейцарії», доти не буде «щастя» мешканцям цих територій.

Микола ПРОЦІВ




Категорії: Життя,Новини

Теги: ,,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: