Головна Новини Через 16 років може бути голод, або Бджоломор продовжується

Через 16 років може бути голод, або Бджоломор продовжується

У квітні державна екологічна інспекція у Тернопільській області спільно із представниками місцевого самоврядування села Курники Тернопільського району та Тернопільського райуправління головного управління Держпродспоживслужби в області між населеними пунктами Курники та Стегниківці Тернопільського району виявили трупи диких мисливських тварин (2 борсуки та 5 зайців-русаків). Нещодавно Тернопільська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів підтвердила ознаки отруєння тварин кумариновими сполуками, які входять до складу речовин для обробки полів від мишовидних гризунів, пише газета “Свобода”

Горе-аграрії труять не тільки диких тварин, а й домашніх. «Свобода» вже писала, як минулого року у с. Підлісне Монастириського району потруїли корів. Але найбільше від обробітку полів отрутохімікатами потерпають бджоли. Уже декілька років у багатьох селах області постійно фіксують факти масового отруєння бджіл, пасічники називають це бджоломором.

І ось – свіжа інформація: 14 травня  на сайті Головного управління Національної поліції у Тернопільській області повідомили, що до поліцейських із заявою звернувся житель села Великі Загайці Шумського району і розповів, що працівники агрофірми, не попередивши жителів навколишніх сіл, які займаються бджолярством, проводили обприскування полів хімікатами, що призвело до загибелі бджіл.

З’ясувалося, агрофірма здійснювала обробку ланів з ріпаком між селами Мирове та Рохманів. Селяни, які займаються бджолярством у навколишніх населених пунктах, кажуть, комахи раптово почали гинути. Наразі створена спеціальна комісія, яка встановить, на яку суму завдано збитків.

Відомий фізик, лауреат Нобелівської премії Альберт Ейнштейн ще у 1940-х рр. пророкував, якщо зникнуть бджоли, то людство проіснує не більше чотирьох років. Масову загибель бджіл останніми роками фіксують у багатьох країнах світу. За деякими підрахунками, в Україні популяція бджіл за останні 10 років скоротилася майже на 40 відсотків. Як повідомила виконавчий директор Спілки пасічників України Тетяна Сушко, за приблизними підрахунками, зробленими на основі звернень пасічників, загинуло близько 35-40 тисяч бджолосімей. Але ніде немає інформації, скільки загинуло диких бджіл. До речі, чи часто ви їх бачили на Тернопільщині за останні десять років? А раніше саме вони разом із джмелями були основними запилювачами квітучих рослин.

У США вже загинуло близько 90 відсотків диких бджіл і близько 80 відсотків домашніх. У Китаї також ситуація катастрофічна. Нині там запилення проводять вручну. Робітники щодня під час цвітіння обходять поля і струшують рослини. Проте, незважаючи на наявність у Китаї значного людського ресурсу, запилити вручну усі насадження фізично неможливо, до того ж бджоли несуть пилок адресно.

Вчені б’ють на сполох, бо якщо вимирання бджіл продовжиться з такою ж швидкістю, то вже до 2035 року ці комахи можуть стати зникаючим видом. І не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти, що відсутність бджіл призведе до глобальної екологічної катастрофи, а в подальшому –  до голоду.

Відомо, що одна бджолосім’я запилює приблизно 3 гектари культури. Пасічники Тернопільщини занепокоєні, бо хімічна війна, яку розв’язали агропідприємства, може обернутися для людства самогубством, адже без бджіл не буде ні фруктів, ні ягід, ні овочів, навіть квітучих трав. Зупинити вимирання медоносних комах можна. Треба різко скоротити, зрештою, заборонити використання хімічних добрив агропідприємствами, замінивши їх біологічними складовими боротьби зі шкідниками. Також пасічників непокоїть цьогорічна дощова весна, вони вже підраховують втрати, які завдала їм погода.

Пригадався дитячий віршик «Рано вранці на квітку бджілка прилетіла, опустила хоботок і пилку поїла». Нині ситуація така, що ці рядки дорослі перетворили на сарказм, замінивши передостаннє слово на «отрути».

Пасіка, мед століттями були своєрідними символами України. Навіть годі й уявити вулики, де не чути мелодійного гулу бджіл.

Віктор КАРПОВИЧ