Головна Новини Церкви-“мандрівниці” Тернопільщини

Церкви-“мандрівниці” Тернопільщини

Історія Тернопілля багата фактами про переміщення храмів. Не всі населені пункти мали змогу побудувати власні церкви. У давнину їх зводили здебільшого з дерева. Через стихійні лиха багато з них руйнувалося, а коштів на відбудову не вистачало. Тому сільські громади змушені були просити допомоги в сусідів, які вже спорудили муровані церкви, а дерев’яні не використовували. Отож їх розбирали або цілими перевозили в інші села, пише газета Свобода.

Найбільше церков-«мандрівниць» на Зборівщині і Козівщині

Чи не найбільше таких храмів є у Зборівському районі. У Йосипівці збудували в 1936 р. дерев’яну церкву з матеріалу розібраної у сусідньому с. Годів. Колись у Загір’ї була стара дерев’яна церква Воскресіння Христового. 1829-го її перенесли в с. Стиборівка Бродівського району Львівської області, де вона стоїть і нині. У с. Кальне на місці старої дерев’яної церкви, яку продали у с. Красносільці, нині Золочівського району на Львівщині, у 1811 році звели дерев’яну церкву Воскресіння Христового, яку перевезли із Залізців возами. У с. Чернихів третя церква була дерев’яна і стояла в селі до 1820 року. В той час побудували поблизу неї нинішню церкву, а дерев’яну закупила церковна громада с. Чистилів, нині Тернопільського району (спалили комуністичні атеїсти у 1986 р.). Старенький храм у Підгайчиках є одним із найстаріших на Зборівщині. Перевезено його сюди із сусіднього села  Тустоголови у 1737 р. У с. Мильне була дерев’яна церква, споруджена  1764 року. Після того, як збудували у 1904 новий храм Різдва Пресвятої Богородиці,  cтару церкву продали у с. Кругів, нині Золочівського району Львівської області. Із с. Мшана в 1904 р. стареньку церкву (збудовану у 1741) разом із іконостасом подаровано у сусіднє с. Жуківці, де вона розміщена й сьогодні. У с. Нестерівці перша сільська церква згоріла під час набігу татар, другий храм Святого Архістратига Михаїла побудували також із дерева. Після спорудження кам’яної церкви Святого апостола Луки у 1795 р. дерев’яну продали в село Перепельники, де вона є досі. У  селі Нетерпинці є старенька дерев’яна церква Вознесіння Господнього, привезена у 1870 р. з Винників Львівської області. Її купили за кошти, зібрані з усіх селян (кожен господар продав по 2 морги свого поля). У с. Панасівка у 1889 році побудовано нову муровану церкву, дерев’яну продано в с. Гарбузів. У с. Цебрів дерев’яна церква була зведена в 1809 році. З розповіді старожилів, її перевезли із Закарпаття на кошти жителів села і за допомогою панів Гарапіхів.

Багато мандруючих храмів і в Козівському районі. У с. Будилів у 1764 році привезли дерев’яну церкву Святої Параскевії П’ятниці, куплену в Краснопущі на Бережанщині. У с. Медова була дерев’яна церква. У неї під час грози вдарила блискавка, і храм згорів. Місцевим жителям стало відомо, що у с. Якторів, нині Золочівського району на Львівщині, розібрали церкву. Львів’яни допомогли її перевезти у 1917–1918 рр. Церква збережена донині й названа на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У с. Козівка дерев’яну церкву Різдва Христового привіз у 1776 р. граф Яків Потоцький – як подарунок панові, котрий добре керував його маєтком. У селі Дибще була церква з дубового дерева на мурованому фундаменті, споруджена в 1778 році; 1870-го збудовано мурований храм Святої Великомучениці Параскевії П’ятниці, який діє і нині, а дерев’яний продано у с. Мала Плавуча. В селі Велика Плавуча у 1750 р. спорудили дерев’яну церкву Святого Миколая, яку перевезли зі Зборова, 1977-го її реставрували. У 1451 р. громада села Ценів збудувала дерев’яну церкву, яку у 1630 р. передали у Вибудів. У селі Глинна є дерев’яна церква св. Михаїла, котру перевезли в 1855 р. із села Розгадів Зборівського району. За переказами, у селі Городище було кілька дерев’яних церков. Одну з них продали у сусіднє село Плотича. Вона збереглася донині як храм Різдва Пресвятої Богородиці.

 

Благословенні води Дністра

У нашому краї є багато цікавих історій та переказів про дерев’яні храми, які у села приносили під час повеней води Дністра і Серету.

Ми вже писали про те, як у с. Добрівляни на Заліщанщині під час повені у 1767 році води Дністра принесли церкву, яку в селі встановили, але незабаром прибули люди з-під Галича (Івано-Франківщина) й відвезли її на місце. У 1780-х під час повені історія повторилася, та коли знову ці ж люди приїхали по храм, розбирати його вже не дали, мовляв, така воля Божа. Його знищили комуністи в 1962 р.

До села Зелений Гай Заліщицького району старенька церква Святої Параскевії (1784 р.) також припливла Дністром під час повені. У с. Зозулинці на Заліщанщині церкву Успіння Пресвятої Богородиці також принесли води Дністра у 1784 році (вона згоріла 30 травня 1941 року). У с. Синьків, також Заліщицького району, була дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (так звана «Селянська»; 18 ст., відновлена 1882 р.; знищена комуністами у 70-х рр. 20 ст.); її, за легендою, принесла дністровська вода під час повені. А в село Кулаківці церкву Святого великомученика Димитрія (1862 р.) принесли води Серету.

Часто сільські громади споруджували церкви з  дерев’яних колод, які купували на Прикарпатті, і, щоб не затрачати багато зусиль на перевезення, наші прадіди сплавляли їх Дністром. Зокрема, у с. Губин Бучацького району церкву Усікновення голови св. Івана Хрестителя збудували у 1849 р. з деревини, яку сплавляли з Карпат. На Монастирищині у селах Межигір’я та Тростянці саме з таких колод зведено храми Покрови Пресвятої Богородиці (1864 р., зведена без жодного цвяха) і Пресвятої Трійці (1911 р.). Цікаво, що у Тростянці у 1939 р. під час пожежі все село вщент вигоріло (168 дворів), а церкву вогняні язики оминули.

Без жодного цвяха, церкви – дворазова «мандрівниця» і «перевозили підводами майже 2 роки»

На Тернопільщині є понад 30 церков споруджених без жодного цвяха. Оскільки ця тема вартує окремої публікації подамо лише храми-мандрівники. У с. Бобрівники Монастириського району є церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього,  збудована у 1890 р. на місці старої. Її перевезли із с. Олешів, що на Івано-Франківщині. Особливістю будівлі є те, що церква складена без єдиного цвяха. Без жодного цвяха зведена з привізного матеріалу церква  Перенесення мощей святого Миколая і у с. Лазарівка (1669 р.) Монастириського району. У цій старій дерев’яній церкві двічі на рік відправляють Святу Літургію.

Цікаво, що у Лядському Монастириського району є дерев’яна  церква Успіння Пресвятої Богородиці збудована у 1781 році. За переказами старожила Василя Доміни, до 1908–1910 рр. вона розташовувалася на горі поблизу джерела, яке як вважали, мало чудодійну силу відновлювати зір. Але зважаючи на те, що старшим людям було важко підніматися на гору для відвідування літургій, громада вирішила перенести церкву у село і в 1912 р. її перебудували.

У селі Дубівка на Борщівщині є унікальна дерев’яна церква Преподобного Симеона Стовпника, котру в 1905 р. привезли із села Цигани, нині теж Борщівського району. Цікаво, що цей храм мандрував двічі, оскільки у с. Цигани, за переказами, він був перевезений зі Скали-Подільської.

У с. Гуштин Борщівського району дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці із Закарпаття перевозили підводами майже два роки. Складали церкву сільські майстри. У 1934 р. її освятили. Нині у селі є також нова мурована церква споруджена у 2014 році.

І на Волині храми подорожували

У кількох селах Збаразького району також є церкви-мандрівниці. У с. Бутин церкву Св. Архістратига Михаїла (17 ст., дерев’яна), за місцевими переказами, перевезли сюди козаки. У с. Киданці є церква Св. Димитрія (дерев’яна, збудована у 16 ст., привезена в середині 17 ст. з Волині; відбудована 1870 р.). У новому храмі села зберігається Євангеліє 1647 року, яке привезли сюди разом зі старою церквою. У селі Малі Вікнини встановлено пам’ятний хрест на місці дерев’яної каплиці, яку перенесли у село Великі Вікнини. У с. Мишківці є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1905 р., дерев’яна; придбана і перевезена із с. Залісці).

У с. Новий Кокорів на Кременеччині у 1732 році  була побудована церква  з дзвіницею. Під час Першої світової війни, у 1914 році,  її розібрали для спорудження окопів.

У 1760 році у Юськівцях на Лановеччині звели дерев’яний храм Вознесіння Господнього, який прихожани купили у Кременці, де його збудували у 1620 році. У Синівцях того ж району є дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці (1869 р.), яку перевезли із с. Мізюринці, нині Шумського району і спорудили на місці старої церкви.

Мандрівний храм розташований посеред ставу та церкви в інших місцевостях краю

У Тернопільському районі у с. Йосипівка є церква Святих Верховних апостолів Петра і Павла (1910 р., дерев’яна, привезли із с. Домаморич, розташована на острівці посеред ставу) У с. Костянтинівка цього району є церква Пресвятої Трійці (перевезена у 1921 р. із с. Малий Ходачків). Нині у селі діє нова мурована церква, збудована у 1991 році. У Підгородному була церква Різдва Пресвятої Богородиці (1908 р., споруджена з матеріалу розібраної дерев’яної церкви с. Петриків; у 1995 році після побудови нового храму розібрана).

На Бережанщині, у Жукові, 1803-го постала дерев’яна церква Івана Богослова, яку перевезли із Нараєва. Нині в Жукові діє мурована церква Св. Апостола Івана Богослова, зведена у 2001 році. У селі Рекшин 1773 року спорудили дерев’яну церкву, яку перевезли із Вербова, що теж на Бережанщині. А в 1998 році у Рекшині постала ще одна церква – Введення в храм Пресвятої Богородиці. Дерев’яну церкву у Надрічному 1777 року перевезли з Рогатина на Івано-Франківщині. У селі Вербів церква кілька разів поставала із закуплених на Львівщині й Прикарпатті дерев’яних костелів. Про це свідчать збережені до наших днів 8 скульптур святих. У селі Гиновичі у 1930 р. посеред села звели на місці старої дерев’яної (купила громада в 1825 р. у с. Нараїв) нову муровану церкву Перенесення мощей св. Миколая. У с. Урмань збереглася  церква (пам’ятка архітектури національного значення) св. Верховних апостолів Петра і Павла, побудована у 1688 р. (про це свідчить  напис на правій половині одвірка вхідних дверей) у селі Дністрове на Борщівщині і перевезена до с. Урмань.

У с. Козярі Підволочиського району є дерев’яна церква Св. Дмитрія, збудована у 1645 р., за переказами, її привезли з Гуцульщини.

У с. Теляче, нині Мирне Підгаєцького району була стара дерев’яна церква Богоявлення Господнього. У 1700 р. у селі спорудили ще одну церкву св. Параскеви Сербської. У 1811 р. церкву Богоявлення Господнього продали. А в 1830 р. знесли і церкву св. Параскеви, оскільки збудували нову кам’яну.

У с. Глещава Теребовлянського району дерев’яний храм громада села купила і привезла із Сатанова, що на Хмельниччині, у 1772 році. Нині у селі діє храм Св. Миколая, збудований у 1897 році.

Чортківський район: у селищі Нагірянка є церква Успіння Пресвятої Богородиці (2-га пол. 17 ст., дерев’яна, перевезена з Карпат у 1672 р., 1782-го перебудована, у 1989 р. реставрована); у с. Скородинці до 1700 р. була дерев’яна  церква Святого Михаїла, яку згодом перевезли у с. Майдан (нині Гусятинського району), сьогодні там, окрім старої церкви, діє храм Пресвятої Трійці, збудований у 2008 році; у с. Черкавщина є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1732 р., дерев’яна,  перевезена у 1936 р. із с. Тудорів (нині Гусятинського району); у с. Біла в 1908 р. розібрали дерев’яну церкву Воскресіння Христового, іконостас храму продали церкві Св. Микити у с. Ольховче, нині Городенківського району на Івано-Франківщині, де він є і нині.

Як бачимо, і храми можуть подорожувати. Історія свідчить, громади багатьох сіл Тернопілля, де були суперечки між священиками й господарями (хто більше доклався до спорудження церкви) чи мешкали ті, які вели неправедний спосіб життя, покарав Бог. Храми були знищені: або під час грози блискавка влучила у споруду, або страшна повінь забрала церкву й інші будівлі. Тож будьмо щирими християнами.

Підготував Віктор УНІЯТ-КАРПОВИЧ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here