Головна Новини Фахівець розповіла про складні долі людей з особливими потребами з Теребовлянщини

Фахівець розповіла про складні долі людей з особливими потребами з Теребовлянщини

Кожен робочий день працівників Теребовлянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області має ще інший бік, про який ми не звітуємо, – пише Надія Цубера, начальник Теребовлянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області.. Але який постійно проживаємо разом із нашими потерпілими на виробництві, пропускаємо через свої серця. Адже за цими буднями – людські долі, долі людей з обмеженими можливостями, долі тих, хто хворіє та потребує підтримки, долі майбутніх матерів. Долі тих, хто не по своїй волі залишили домівки і почали життя на новому місці.
Спливають у пам’яті сумні і веселі історії, які створювали наші робочі будні. Коли в тебе оберемок роботи, проблем, нічого не встигаєш, а тут приходить черговий відвідувач. І ти, як завжди, приязно зустрінеш людину, порадуєш її теплим поглядом і добрим словом – і сам зігрієшся від людського тепла, і роботу всю виконаєш вчасно.
Пригадується, зайшов у Теребовлянське відділення чоловік, на перший погляд здалося, що в нього немає проблем. Але коли, пригостивши відвідувача чаєм, почала розмову про спекотне літо, у Павла Івановича змінився вираз обличчя. Він почав розповідати, як поховав дружину, дочку, залишив свій дім під Донецьком і переїхав жити до сестри. Згадував те літо, яке не забути, важкий похорон, розбомблену домівку і життя, яке почав заново.
За розмовою пройшло чимало часу. Його розповідь стала уроком для всіх у відділенні. На прощання він сказав, що на долю він не жаліється і відведений йому час проживе в радості, тиші і спокої, цінуючи те, що має. Таких людей, яких життя випробовувало двічі – воєнним лихоліттям та нещасними випадками на виробництві, – у відділенні семеро.
Можна підсумувати статистику: минулого року пройшли реабілітацію 69 осіб з Теребовлянського та Гусятинського районів. Та за кожною цифрою – не просто робота, за кожною цифрою – людське здоров’я. Як в історії пані Олі, яка не могла ходити без палички. І працівники відділення запропонували їй скористатися можливістю – пройти реабілітацію в санаторії безкоштовно. Очі її були сповнені сліз, вона не могла повірити, що таке в наш час можливо. До речі, реабілітація дала свої результати – паличку жінка залишила в санаторії. Знову зустріч у Фонді і слова подяки за відновлене здоров’я.
Пригадуємо ювілей Василя Юліановича, якому нещодавно виповнилось 80 років. Засніженою дорогою і з тортом у руках працівники Теребовлянського відділення дісталися до села Підгайчики, щоб привітати ювіляра. Сюрприз вдався – були сльози радості і слова вдячності.
Неможливо не згадати і ще одну приємну новину. 15 років тому пов’язали свої долі люди з інвалідністю І групи – Лариса й Олег. Їх зустріч відбулась у санаторії, коли Олег вперше в супроводі мами після травми поїхав на лікування. Зараз вони радіють своєму щастю, виховують синочка, дякують долі і Фонду, який призвів до їх знайомства.
Такі події лягають у скарбничку добрих справ не тільки Фонду, але і знаходять відлуння в серцях наших потерпілих на виробництві. Разом ми проживаємо їхні життя.
Сергій Франкович, який ще замолоду втратив ногу, але не втратив віри в свої сили, приходить, телефонує, розповідає про свій бізнес, родину. Нещодавно прийшов до нас, щоб показати свого 19-річного сина і нам подякувати за підтримку. А скільки почули приємних слів вдячності від пана Івана, чоловіка в літах, якому у відділенні на спеціальному навчанні допомогли осилити комп’ютерні ази, користуватись мобільним зв’язком.
А хіба це не успіх – переконати людину повірити в себе, переконати, що вона така ж, як інші, хоча без руки. Переконати її вперше за три роки поїхати в санаторій на лікування. Бо, як казала мати Тереза: «Неважливо, що ми робимо, важливо, скільки любові вкладаємо у свою працю».
До речі, на різні види допомог, медичну та соціальну реабілітацію за минулий рік відділення виплатило потерпілим на виробництві 4,3 мільйона гривень. Це для людей не менш вагомо, аніж наша увага.
Приходять до нас із різними проханнями: і телефон допомогти полагодити, і хату переоформити, і дитині роботу знайти. Можна сказати, що це не наші питання, і забути. А можна відшукати можливість, зателефонувати в служби, поцікавитись, як можна вирішити людині цю проблему.
Бувають і дуже сумні історії. Це смертельні нещасні випадки, коли відходять найрідніші. Для тих, хто залишаються, треба віднайти такі слова, щоб ще більше не ранити душу. Це не завжди легко і просто.
У 2018 році відійшов у вічність Зіновій Плекан, людина, яку травма не тільки не зламала, а зробила сильнішим. Він був частим гостем у нашому відділенні і його слова, які він любив повторювати, залишаються у нашій пам’яті. Цей мудрий своїми літами чоловік казав: «У всьому новому, а насамперед у біді, шукай щось помічне й навчальне для себе. Не втрачай віри і знайдеш».
Кожен робочий день – новий професійний досвід, нова життєва історія, нові спогади. За минулий рік таких хвилюючих моментів назбиралось чимало: відбіркові змагання Всеукраїнської спартакіади серед потерпілих на виробництві «Сила духу», презентація книжки нарисів та телевізійного соціального проекту «Виклик долі». Зустрічі, зустрічі, зустрічі.
Укотре переконуємося з колегами: важливо навіть не те, що ти робиш, а як.
Відійдемо від електронної павутини, бо важливе живе спілкування. Особливо з людьми із обмеженими можливостями, із застрахованими особами. Їхні набуті життєвим досвідом знання не знайдеш на жодному сайті. Сприймаємо їх з відкритим серцем – і душа людська оздоровлюється.
Не завжди травми людей з особливими потребами піддаються лікуванню, але душевний біль полегшити добрим словом завжди можна, щось по-дружньому порадити і навіть посмішкою підбадьорити. Кожна людина хоче тепла і затишку. І коли нам вдається хоч трішечки змінити їхнє життя на краще, змусити повірити у себе – наш день пройшов не марно.
У працівників відділення не буває мало роботи, в них інколи замало робочого часу, щоб вислухати, підтримати, порадити. І порадіти разом із людьми.