Демонтувати Пушкіна, тобто пам’ятник поетові, та встановити на його місці  постамент полковникові Леґіону Українських Січових Стрільців Василеві Вишиваному (Вільгельму Францу фон Габсбурґу-Лотрінґену) пропонує Назар Головенко на сайті Тернопільської міської ради. 

  На цю тематику звичайно можна довго полемізувати, Пушкін представник поетичної еліти імперії Романових (про геніальність жодним чином не хочу дискутувати це справа літературознавців…), як історик хочу зазначити що Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен став Василем Вишиваним не просто так. В Австоро-Угорській двоєдиній монархії в спадщину від Св.Римської імперії Німецької нації (лат. Sacrum Romanum Imperium Nationis Germanicæ, нім. Heiliges Römisches Reich Deutscher Nation) себто монархії Габсбургів шефами тих чи інших частин ставали представники відомих родів (наприклад 2-полку драгунів, колишнього кавалерґардського що дислокувався на Тернопіллі повна назва K.u.k. Böhmisches Dragoner-Regiment «Graf Paar» Nr. 2, граф Паар (з 1890 р.). Едуар, граф Паар (1837–1919) — фельдмаршал-лейтенант австро-угорської армії, впродовж тривалого часу — генерал-ад’ютант Франца Йосифа. В Теребовлі збереглись казарми полку – пам’ятник графу Паару ставити звичайно не будемо…). Отож крон-принц Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен (Василь Вишиваний) виконав обовязок, став шефом легіону УСС… за традицією. Зрозуміло що він проникся ідеєю українців-русичів (русинів-галичан) і навіть був знищений радянською системою після Другої світової саме за це… І заслуговує поваги в українського загалу, а не тільки у професійних істориків. Та все ж Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен був представником австро – угорської монархії, і погляди на розбудову України бачив як монарх (лат. Ruthenia Rex)… Повертаючись до Олександра Пушкіна хочу зазначити що поет будучи представником дворянської еліти і нащадком “птенцов гнезда Петрова” не завжди розділяв погляди офіційного Санкт-Петербургу… Зараз багато росіян що протистоять поглядам Кремля і не є кацапами глибоко пошановують його і його позицію, вони є нашими тактичними союзниками в розвалі “путінської імперії зла” і побудові нового утворення що винекне на її розвалинах… Частина давніх русько-українських земель Смоленщини, Білгородщини, Донщини, і новоутворених в XIX cт. Кубані, Ставропілля де генокод український тільки в головах “руцкій мір” з часом можуть бути в орбіті нової Модерної України… Співпрацював же генерал Краснов (Всевелікоє Войско Донскоє) з Гетьманом Скоропадським і Ураїнською Державою, це Петлюра не міг спільної мови з ним знайти, та він і з Нестором Махном не міг порозумітись… Невігластво було тоді, превалює воно і зараз, чого це коштувало визвольним змаганням 1917-1921 рр. ми всі знаємо… І останні штрихи, поема Пушкіна “Полтава” контраверсійна і написана представником російської еліти, та на мій погляд саме показ в негативному світлі гетьмана Івана Мазепи, яскравим пушкінським талантом, спонукала наших літературних світочів до переосмислення української історії, яку вже на той момент в імперії де “на всіх язиках все мовчало” і нащадки козацької старшини вже її призабули, до активної дії… І не тільки літературні струни ця поема зачепила… Майбутній видатний адмірал Нахімов (що є українського походження), при спуску на воду фрегата рос.імператорського флоту “Паллада” командиром якого він був призначений коли взнав що Пушкін був серед публіки на березі хотів з ним побесідувати про творчість, в деяких питаннях з якою був не згідний (українець же – козацької старшини нащадок…). Про це згодом писав його племінник, що був в нього ад’ютантом тоді коли дядько вже був в адміральських чинах… От так-то, контрдискурс також потрібний… Згадаймо Пантелеймона Куліша і Тараса Шевченка (хто сумнівається раджу почитати “Дві літератури нашої доби” Дмитра Донцова – націоналісти не будуть заперечувати проти головного ідеолога укр.націоналізму…). І уявіть який хай підніме путінська пропаганда… Тепер в ЗС України воює багато російськомовних воїнів, хоробрих, знаючих, що люблять свою батківщину Україну всім серцем і для яких талант Пушкіна є незаперечним… Я за те щоб пам’ятник Пушкіну був в Тернополі і щоб Василя Вишиваного ( Вільгельма Франца фон Габсбурґа-Лотрінґена) ми вшанували, але після того як віддамо почесті своїм геніям… Робити потрібно це не по варварськи, на високому мистецькому рівні… Модерна Україна має бути іншою – не совковою, не дворянсько-російською і не австрійсько-угорською, та й до сучасного європейського космополітизму і мультикультуралізму є чимало запитаннь…

 

Щиро Ігор Крочак, військовий історик

Категорії: Новини

Теги:

Loading...

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.

%d блогерам подобається це: