Микола Горбаль зустрівся з ним випадково – на Тернопільському автовокзалі. Пристаркуватий чолов’яга на ім’я Федір підійшов й винувато промимрив, що завинив перед ним. Мовляв, знає, що той був в АТО, що зазнав через нього багато лихоліття. «Я тоді тебе обмовив», – сказав він.
З’являвся Федір – чекай біди
У 2012 році Миколу Горбаля, тодішнього Лідихівського сільського голову (на Кременеччині) притягнули до кримінальної відповідальності за хабар у сумі 1500 доларів. Тоді у село приїжджав Федір, цікавився, як взяти в оренду пилораму. Голова дав йому телефонний номер власника пилорами. А от оренда земельної ділянки, на якій містилася пилорама, потребувала вирішення органу місцевого самоврядування. Згодом на сесії сільської ради депутати проголосували за те, щоб надати Федору в оренду земельну ділянку площею 0.25 га для обслуговування виробничого приміщення, пише газета”Свобода“
Сільський голова зустрівся з Федором у Кременці, й відразу його затримали – за 1500 доларів хабара, які начебто вручив йому Федір. Микола Горбаль вини так і не визнав, наполягаючи, що долари йому підкинули працівники поліції.
Втім, його засудили. Спочатку Кременецький райсуд призначив йому п’ять років реального позбавлення волі. Чоловіка взяли під варту у залі суду. В апеляційній інстанції вирок скасували і скерували справу на новий судовий розгляд першої інстанції. Врешті, йому призначили умовне покарання. Поки справу пересилали з інстанції в інстанцію, Микола отримав повістку під час мобілізації й опинився в АТО. Там, за його словами, пробув упродовж шести ротацій – з серпня 2014 по січень 2016 року.
Зараз його професійне життя теж пов’язане з армією. Тож спілкувалися ми по телефону – він далеко за межами області.
Покаяння Федора Микола почув у грудні 2019 року. Тоді ж уточнив у нього, чи готовий викласти свої зізнання письмово. І Федір написав, що обмовив його під тиском працівників поліції, й при тому вказав прізвища двох поліціянтів. Микола порадився з адвокатом й запропонував Федору написати ще одну заяву. І той написав. Власне, це був шанс для Миколи очистити своє ім’я. Він разом з адвокатом звернулися до поліції. Було заведено кримінальне провадження, та у розслідуванні досі немає жодних суттєвих зрушень. Схоже, каже Микола, справу спустили на гальма. А самого Федора так залякували, що Микола навіть писав заяву про забезпечення захисту свідка.
Чоловік намагався довести свою невинність у судовому порядку – подавши заяву про перегляд вироку у зв’язку з нововиявленими обставинами. Йому відмовили. Суть відмови: належного підтвердження доводів про те, що свідок та працівники поліції здійснювали по відношенню до Миколи провокацію, не надано. При цьому подана заява від імені свідка не може бути підставою для здійснення провадження за нововиявленими обставинами, враховуючи, що остаточних процесуальних рішень за наслідками здійснення кримінального провадження за неправдиві свідчення немає.
Втім, Микола не втрачає віри, що з часом усе стане на свої місця, каже, що в АТО набрався впертості.
«Бійтеся данайців, що дари приносять»…
Федір – серійний провокатор, він має перед ким розкаюватися. Хтозна, скільки на його сумлінні поламаних людських доль. Що про нього відомо? Та, власне, нічого. Вік – за шістдесят, розлучений, проживає сам, у Тернополі, а де саме невідомо – за місцем реєстрації його не заставали.
Адвокат Петро Гупало розповів, що Федір є провокатором щонайменше ще у трьох справах. У вересні 2010 року цей чоловік звернувся до начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Теребовлянської РДА з проханням посприяти у виділенні земельної ділянки під відкриття пункту приймання металобрухту. Після цього начальника «взяли» з хабарем 300 доларів. У березні 2012 року Федір прибув у с.Козівка Козівського району нібито з наміром знайти приміщення під пилораму. Зустрівся із сільським головою. У квітні, коли сесія прийняла рішення про надання дозволу оренди землі, сільського голову упіймали на хабарі у 300 доларів. Воістину, «Бійтеся данайців, що дари приносять»…
Цікаво, що у всіх перелічених випадках ні Федір , ні особи, в інтересах яких він діяв, після отримання відповідних рішень сільських рад в жоден орган для їх реалізації не зверталися, тобто не вчиняли жодних дій, які б давали право використовувати отримане майно. Про це свідчать відповіді на адвокатські запити із сільських рад. Так, у Лідихові відповіли, що будь-які роботи Федором за адресою надання земельної ділянки не проводилися. З червня 2012 року виділена земельна ділянка не використовується. Аналогічна відповідь – з Козівки.
До речі, колишній козівський голова теж вимагає перегляду вироку у зв’язку з ново виявленими обставинами, а саме провокацією хабара. У середу, коли цей номер газети побачить світ, в апеляційній інстанції переглядатимуть його заяву.
Усі справи писані за одним сценарієм
Як вдалося визначити ось такий, м’яко кажучи, непривабливий статус Федора? У значній мірі це заслуга адвоката Петра Гупала, який узагальнив судову практику у справах, де у ролі свідка виступав Федір. Адвокат зізнається, що це було непросто, адже у Реєстрі судових рішень усі тексти знеособлені, відтак за прізвищем на такі справи не натрапити. На його думку, це далеко не повний перелік.
Кульмінаційною стала справа тепер уже колишньої сільського голови із с. Цеценівка Шумського району. Її звинуватили у тому, що 1 грудня 2017 року поблизу приміщення Цеценівської сільської вона отримала неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів – за прийняття заяви, сприяння у видачі рішення Цеценівської сільської ради про надання погодження на відведення земельної ділянки площею 1,8 га. з метою передачі в оренду. І тут теж побував Федір…
Власне, у рамках цього судового розслідування адвокати й акумулювали інформацію про цього чоловіка. До речі, на суд над цеценівською сільським головою прибули і колишні лідихівський сільський голова, і козівський. Вони свідчили, що теж стали жертвами провокації хабара, і їхні справи писані за одним сценарієм. Натомість Федір говорив, що він не провокатор, а викривач корупціонерів, і це його громадянська позиція. А у скількох справах про хабарництво був свідком – не пригадує.
Проаналізувавши надані захистом докази, Шумський райсуд прийшов до переконання «що дії ОСОБА_3 (йдеться про Федора – авт.) у даному кримінальному провадженні носили явний провокативний характер. Пояснюючи дії ОСОБА_3, сторона обвинувачення зіслалася лише на його життєву позицію».
Сільську голову визнали невинуватою і виправдали. І тут зіграло роль не так присутність Федора у справі, як процесуальні промахи слідства. У кримінально-процесуальній доктрині загально визначеними є такі критерії допустимості доказів: належне джерело, належний суб`єкт, належна процесуальна форма, належна фіксація, належна процедура, належний вид способу формування доказової основи. В аспекті належного суб`єкта, у тому числі, слід розглядати і слідчого. Виявилося, у справі немає постанови про призначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, а відтак це обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані особою, яка не мала на те законних повноважень.
В апеляційній інстанції виправдувальний вирок підтвердили.
Федір – знаряддя у чужих руках
У заяві, яку написав Федір, він чітко вказав, що діяв під примусом працівників поліції. Для чого їм це? Не є секретом, що окремі представники правоохоронних органів з метою штучного підвищення статистики та рівня розкриття злочинності своїми активними діями провокують вчинення корупційних злочинів шляхом відкритої пропозиції неправомірної вигоди і наполегливого спонукання особи до її прийняття. Натомість називають такі свої дії здійсненням негласних слідчих (розшукових) дій, якими було санкціоновано і задокументовано здійснення контролю за вчиненням злочину. Де межа між контролем і провокацією? Найвлучніше сформулював відповідь Європейський суд з прав людини в одній із справ: «Провокація з боку поліції відбувається в тих випадках, коли співробітники правоохоронних органів або особи, що діють за їх дорученням, не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності переважно пасивно, а впливають, підбурюють до вчинення злочину, яке інакше не було б скоєно, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази його здійснення і почати кримінальне переслідування …»
До речі, в іншій справі ЄСПЛ висловився стосовно таких людей, як Федір: «Використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями. Суспільними інтересами не можна виправдати використання доказів, отриманих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку співробітників правоохоронних органів. Якщо дії агентів, що працюють під прикриттям, спонукали людину вчинити злочин, і ніщо не передбачає, що воно було б скоєно без цього втручання, то такі дії агентів виходять за рамки допустимих і є провокацією ».
Вітчизняним законодавством встановлено кримінальну відповідальність за провокацію підкупу, тобто підбурювання, обіцянки або надання неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто пропонував, обіцяв або ж надав цю вигоду.
Провокація стосується не лише сфери хабарництва. Колись я уже писала про двох поліціянтів, одягнутих у цивільне, які запропонували сільському парубкові принести їм мак. Той був настільки далекий від наркоторгівлі, що приніс їм торбинку… зерняток маку. Ті йому розтлумачили, що треба принести макового хмизу, і, коли він повернувся з оберемком, «пов’язали» за наркотичною статтею. Парубок пройшов усі кола кримінального переслідування і заледве не втрапив до в’язниці. Це теж була провокація.
Федір, який покаявся перед Миколою Горбалем, міг би стати не лише викривачем корупціонерів, а й викривачем поліціянтів, які готують і втілюють у життя провокації. Зважаючи на останні події, зокрема виправдувальний вирок стосовно цеценівської сільського голови, виведення на чисту воду провокаторів, здається, уже незворотній процес.
Ольга КУШНЕРИК
