Головна Новини У Тернополі батьки-інваліди шукають помешкання, бо не мають де жити з новонародженим...

У Тернополі батьки-інваліди шукають помешкання, бо не мають де жити з новонародженим сином (Відео)

Історія кохання, яка не залишить байдужим нікого. У них обох нелегка доля, з юного віку не знали, що таке любов та підтримка рідних. У неї друга, у нього перша група інвалідності. Та незважаючи на усі життєві негаразди, знайшли один одного та по-справжньому покохали. Юля та Михайло пара, яка не зважаючи на усі стереотипи та заборони відстояли своє право на сім’ю та подружнє життя. Вже близько п’яти років вони чоловік та дружина, а місяць тому стали найщасливішими батьками. У них народився син Іван, та де тепер їм жити та виховувати малюка не знають. Про це у сюжеті Т1 Новини.

Юлія не може натішитись своїм малятком. Місяць тому вона стала мамою, хоча, зізнається, навіть не сподівалась, що колись народить. У неї 2 група інвалідності і через те, що батьків позбавили батьківських прав, усе свідоме життя перебувала в Петриківському інтернаті.

А це Михайло. Він живе поруч з інтернатом – у геріатричному пансіонаті. Саме тут вони познайомилась – Юлія і Михайло. У нього теж нелегка доля: 1 група інвалідності, церебральний параліч, а батьків немає – давно загинули. Та незважаючи на усі перепони – їхня любов перемогла. У 2014 році вони стали чоловіком та дружиною. Тоді, з дозволу влади, їм виділили кімнату у пансіонаті. Але тепер, з народженням сина, сім’я потребує справжнього дому чи квартири, аби жити лише втрьох.

“Як кожна сім’я. Хотіли би будинок якийсь, куточок біля себе мати, але на жаль зараз в нас нема цього”, – каже Юлія Кравчук.

Ця проблема болить і чоловіка, і дружину. Оскільки у геріатричному будинку, де жила сімя, не можна перебувати із маленькою дитиною, то Юлія вже місяць доглядає за малюком у дитячій обласній лікарні. Тут усі тонкощі догляду розказують медики, та запевняють молода мама й сама на відмінно справляється.

Юлія дуже переймається. Боїться, що її синочка можуть забрати. Каже, про будинок дитини навіть не хоче думати, адже своєму сину не бажає такої долі, як у неї. Юля переконує, разом із чоловіком зможе виховати Іванка у любові та турботі.

“Я дуже давно чекала на цю дитинку, і дуже хочу, щоб він був зі мною завжди. Це для мене неможливо – як заберуть від мене дитину, то я не буду себе людиною відчувати”, – каже Юлія.

Ситуація, яка склалася гнітить і Михайла. Чоловік досі у пансіонаті. Каже, немає змоги кожного дня відвідувати своїх найдорожчих, однак переживає та сумує за ними кожної хвилини. Не може стримати сліз, адже у цій ситуації безсилий. Він теж боїться й думати про те, що Іванка заберуть від них.

Михайло каже, надіється на людську небайдужість та підтримку, адже хоче мати повноцінну сім’ю. А це можливо тільки тоді, коли знайдеться житло, де всі будуть разом.

“Я дуже щасливий, що у мене є дружина і дитина. Я би хотів жити з ними, але немає можливості”, – каже Михайло.

Пані Галина – волонтерка. Тут у пансіонаті познайомилась із подружжям. З часом подружились, тож жінка дуже перейнялась долею родини. Адже народження сина змінило їхнє життя – вони побачили новий сенс життя, та водночас з’явились проблеми – відсутність житла.

“Вони дуже хороша пара. У них стільки любові і душі, що можна брати з них приклад. Але доля важка. Зараз Юля народила дитину, немає де жити, і хочеться, щоб вони були щасливі. Мали свій куточок чи кімнату”, – каже подруга сім’ї Галина.

Відсутність квартири – проблема, яка стала на заваді щасливого сімейного життя. Юля і Михайло кажуть, якщо Бог вже дав їм сина, то тепер вони повинні зробити все, аби сім’я була разом. Дружина переконана, зможе доглядати і за коханим чоловіком, і за сином. Тож подружжя просить дати їм шанс на повноцінне сімейне життя. Це стане можливим тоді, коли небайдужі допоможуть зібрати гроші, аби придбати квартиру чи маленький будиночок.

Надсилати кошти можна на картку ПриватБанку: 5168 7573 3170 5394 (Макарик М. І.)

Оксана Рогачук, Оксана Задорожна, Володимир Сосна, Т1 Новини.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here