…19-річна Оксана поспішала додому, тож вирішила добиратись із Хмельницького до Тернополя з пересадкою. Однак по дорозі до Підволочиська електричка затрималась і юна студентка спізнилася на приміський потяг.
«Наступний поїзд до Тернополя – о десятій вечора», – повідомила касир у касі.
Засмучена дівчина сіла біля вікна, пише Номер 1
«Чотири години чекати! – подумки підрахувала вона і зітхнула. – Не варто було поспішати».
«Ви також до Тернополя?» – раптом почула поруч ввічливий чоловічий голос і, озирнувшись, побачила невисокого худорлявого незнайомця у чорній куртці й темній шапці.
Оксанка лише мовчки кивнула. Той трохи помовчав, а потім запропонував випити кави. Мовляв, чекати ще довго, треба трохи зігрітися. Варто зазначити, що подія сталася наприкінці січня минулого року.
Юнка завагалася, але потім погодилась і попрямувала за новим знайомим до крамниці на пероні. Повільно розмішуючи каву, чоловік представився Юрієм і розповів, що воював на сході країни, у боях втратив багатьох побратимів. Дівчина не підтримувала розмови, а час від часу дивилася, котра година. Сиділи й мовчали, аж раптом попутник, ніби пригадавши, сказав, що неподалік розташований автовокзал, а в цей час на Тернопіль ще йде автобус.
«Ходімо, водночас трохи зігріємось», – запропонував Юрій (так він представився новій знайомій). Студентка, трохи завагавшись, погодилася і пішла за ним уздовж залізничної колії. Коли вийшли в поле, дівчина занепокоєно почала роздивлятися, а потім рішуче зупинилась та сказала, що вертається назад.
«Ще на поїзд спізнюся», – додала вона і раптом відчула пекучий біль у попереку.
«Ставай на коліна!» – грізно наказав хвилину тому ввічливий «герой».
«Не стану», – заплакала Оксанка і здригнулася, побачивши перед очима ніж.
«Давай гроші та мобільний!» – продовжував сипіти злодій.
Студентка спробувала вирватись, розвернулась і схопилася рукою за гостре лезо.
Не звертаючи уваги на сльози й прохання дівчини, нападник витягнув із сумки телефон, навушники і гаманець, з якого забрав усі гроші (250 грн.) та картку «ПриватБанку» і зневажливо кинув його під ноги Оксани, котра стояла, притискаючи до грудей поранену руку.
«Розблокуй, – наказав він, протягуючи жертві телефон. Потім сунув його в кишеню і зі словами «піду перевірю тебе по базі» зникнув у темряві.
Перелякана дівчина підняла і швиденько покидала в сумку косметику, порожній гаманець та документи і побігла в інший бік, на світло у вікні.
Діставшись села, несміливо постукавши у двері, потерпіла розповіла господарям, що її пограбували, і попросила викликати поліцію та швидку допомогу. Вже у лікарні з’ясувалося, що грабіжник таки вдарив її ножем у поперек. На щастя, завдяки зимовому одягу рана виявилась неглибокою.
Потрібно віддати належне правоохоронцям: уже наступного дня вони затримали грабіжника, вилучили мобільний з навушниками потерпілої.
Уже під час слідства встановили, що саме Юрій за декілька днів до пограбування викрав дві жіночі сумки з будинку. Того вечора жінка, повернувшись із роботи, забула зачинити вхідні двері, а допізна готувала на кухні. А от майже опівночі почула, як хтось відчинив і за хвилину зачинив вхідні двері. Господиня вибігла у коридор, але рецидивіст уже накивав п’ятами, прихопивши обидві сумки та гроші –усього завдав збитків на 870 грн. Почувши крик жінки, зі спальні вибіг її чоловік і, швидко накинувши куртку, спробував наздогнати злодія, біжучи за слідами на снігу. Утім лише натрапив на сумки у кущах.
У Збаразькому районному суді рецидивіст категорично заперечував свою провину. Та його видали відбитки пальців. Опізнала його потерпіла студентка і працівниця вокзалу. Відтак рецидивіст знову пішов по етапу. Тепер уже на 7 років.
Олена Густенко
