Головна Новини Туризм по-європейськи: чому Україні потрібна мережа «зелених шляхів»

Туризм по-європейськи: чому Україні потрібна мережа «зелених шляхів»

Чи скоро ми «позеленіємо»?

Найперспективнішим напрямом розвитку туризму в регіонах є створення мережі «зелених шляхів» (green ways), які користуються популярністю в Європі і виходять за межі однієї країни.
Зелені шляхи — це багатофункціональні маршрути для пересування безмоторним транспортом чи пішохідним способом.
Ці маршрути координують громадські організації, товариства задля впровадження концепції сталого туризму.
Без використання «зелених шляхів» складно реалізовувати проєкти, пов’язані зі збереженням культурної спадщини, та розвивати внутрішній туризм. Адже вони відповідають потребам місцевого населення і туристiв, пожвавлюючи місцеву економіку.
Секрети такої гармонії нехитрі. «Зелені шляхи» включають у свої маршрути заклади для поселення туристів — готелі, кемпінги, агросадиби, а також різноманітні гастротури — ознайомлення з національними стравами, продуктами, напоями.
Під час таких турів споживач має можливість відвідати ресторани з національною кухнею, взяти участь у гастрономічних заходах із приготування місцевих страв, ознайомитися з історією й рецептурою їжі та напоїв, продегустувати їх і здійснити подорож місцями вирощування, збору й виробництва продуктів.
Кожен «зелений шлях» може включати різні туристичні маршрути, адже кожна територія має свої неповторні особливості, наприклад, кулінарні, ремісничі, фольклорні та інші. То чому б усе це не об’єднати в окремий туристичний маршрут і спробувати знайти ще декілька?
Такі «зелені шляхи» мали б стати одними з ключових елементів стратегії розвитку туризму в Україні. Вони активізують розвиток малого і середнього бізнесу, сприяють зайнятості місцевих жителів і зростанню їхніх доходів, наповненню місцевих бюджетів.
Для розвитку туризму в Україні корисним є досвід використання «зелених шляхів» у сусідніх східноєвропейських країнах. Наприклад, «Лелечий шлях» протяжністю понад 400 км від Польщі до Білорусі виник уздовж скупчення лелечих гнізд.
Він включає в себе сплави по річках, озерах, лісові прогулянки, відвідання місць гніздування лелек. Ще один «зелений шлях», який проліг на 1 тис. 250 км у Південній Моравії (Чехія), пов’язаний із виноробством.
В Україні «зелені шляхи» загалом тільки зароджуються, хоч деякі з них уже активно розкручуються. Наприклад, схожий із моравським — «винний шлях» Закарпаття.
Подорожуючи ним, туристи мають можливість відвідати виноградники, винні підвали з дегустаційними залами, музеї виноробства, фестивалі вина та інші атракції. Та найбільш задіяний на сьогодні «зелений шлях» — це «Долина двох річок» у Києво-Святошинському районі. Він включає в себе сплави по річці Ірпінь, кінні і піші прогулянки, фестивалі…

Три дороги, три шляхи

Три «зелені шляхи» могли б з’явитися і на Тернопіллі — у Кременецьких горах, Подільських Товтрах і Дністровському каньйоні, і кожен з них мав би охопити декілька районів області. Проте на сьогодні найбільш реально створити «зелений шлях» уздовж Дністра.
«Уже визначено п’ять зон Подністер’я на території Тернопільської області (а це — понад 1 тис. 100 кілометрів у межах Дністра), де сконцентровані туристичний потенціал, інфраструктура і може бути надано цілий комплекс послуг для туристів», — розповів учасникам презентації туристичного кластеру Бучацького району, яка відбулася нещодавно, координатор iз розвитку мережі Greenways Ukraine Сергій Підмогильний.
Проте «зелені шляхи» будуть розвиватися тоді, коли в них діятимуть кластери. Це — той варіант, який потребує об’єднання зусиль влади, власників садиб і турбаз, виробників крафтової продукції, туроператорів, щоб задовольнити найвибагливіші смаки туристів…
Ви не повірите, але туристичний кластер уже два роки діє у Теребовлі. Як розповів учасникам згаданої презентації директор КП «Туристично-інформаційний центр міста Теребовля» Степан Зелінський, до кластеру увійшли Музей історії міста, згаданий туристично-інформаційний центр, приватні садиби, кафе, велосипедні маршрути, польоти на паратрайку, нічна екскурсія по місту, а також розмаїті майстер-класи. Т
аке об’єднання вигідне усім його учасникам, адже кожен із них отримує свою пайку від надання туристичних послуг. Крім того, туристично-інформаційний центр довів, що може заробляти не такі вже й малі кошти від продажу сувенірної продукції, реклами. Вже виготовлено буклети з екскурсійним меню Теребовлі трьома мовами — українською, англійською і польською, відбувається активна промоція міста в соціальних мережах.
Досвід Заліщиків показав: якщо місцева влада зацікавлена відродити славу курортного міста, відомого в усій колишній Речі Посполитій, то вона це зробить. У місті над Дністром уже відновлено два парки і два пляжі, в яких створено дві відпочинкові зони з барбекю.
Там туристи мають можливість iз насолодою провести дозвілля, приготувати шашлик чи рибну юшку. В Заліщиках практикують сплави по Дністру на катамаранах.
Створено також комунальне підприємство «Заліщики туристичні», яке організовує тури вихідного дня по місту, а також водно-велосипедний маршрут уздовж Дністра — від села Устечко до Заліщиків.
За словами міського голови Алли Квач, у місті планується ще чимало атракцій, зокрема, в одному з парків буде влаштовано оглядовий майданчик із видом на Дністровський каньйон, а ще — незвичайне шоу — метеоритний дощ.
Міська влада також обіцяє створити багатофункціональний майданчик, де можна було б просто неба проводити семінари, конференції, демонструвати кінофільми тощо.
А ще не гріх відродити в Заліщиках традиції виноградарства… І тоді на цій території Подністер’я визріє оригінальний кластер — відпочинково-курортний.
Подільські Товтри, де могли б пролягти «зелені шляхи».

Кіно, вино, ремесла

Нещодавно туристичний кластер було створено в Бучацькому районі. Для привабливого іміджу певної території громадська організація «Бучач-Тур» використала найбільш сучасний і ефективний інструмент — нову айдентику (від англійського слова identity, що в перекладі означає «ідентичність»).
Вона, як переконує голова ГО «Бучач-Тур» Світлана Борак, «здатна передати настрій міста (у даному випадку Бучача), поєднати історію і сучасність і тим самим привабити туристів».
Бучачу гріх скаржитися на нестачу пам’яток культурної спадщини. Вони в різні пори року надають місту над Стрипою неповторного шарму.
Бучач овіяний славою геніального архітектора Бернарда Меретина і скульптора Йоана-Георгія Пінзеля, які створили знамениту Бучацьку ратушу (1751 р.)
У Бучачі є ціла низка інших пам’яток, вельми цікавих для туристів, — руїни замку XIV століття, церква Святого Миколая (1610 р.), Василіанський монастир (1712 р.), Успенський костел (1763 р.), церква Святої Покрови (1764 р.) та інші. А літературний музей нобелівського лавреата, уро­дженця Бучача Шмуеля Йосефа Агнона приваблює письменників та науковців із різних країн світу.
Влада Бучача довела, що може відновлювати важливі пам’ятки. Декілька років тому за кошти місцевого бю­джету у місті було відреставровано джерело Яна Третього Собеського — короля Речі Посполитої, який після перемоги у битві з турками біля Відня 1683 року зупинявся у місті над Стрипою і втамовував водою спрагу. Однак найбільш значима пам’ятка міста — Бучацька ратуша — нині чекає і ніяк не дочекається завершення реставраційних робіт.
У Бучацькому районі туристам варто помандрувати до мальовничого села Рукомиш, де можна побачити диво природи — травертинові скелі, природний лик Ісуса Христа, старовинну церкву XVI століття, а біля неї — скульптуру святого Онуфрія різьби геніального Пінзеля.
Великою помилкою було б не навідатися до оповитих легендами Русилівських водоспадів, не побувати на мальовничій Червоній горі, де річка Стрипа впадає у Дністер, та не зустріти інші таємниці природи й історії.
Але ознайомлення з цією місцевістю було б неповним без відвідування замків i фортифікаційних споруд, які є на балансі Національного заповідника «Замки Тернопілля». Наразi всі вони потребують відновлення.
— Пандемія коронавірусу зробила нам дуже негативну послугу, — наголосила у виступі під час презентації кластеру Бучацького району вчений  секретар заповідника Надія Макарчук. — Кошти на відновлення замків у цьому році не надходять узагалі — ні з державного, ні з місцевих бюджетів. Заповідник дає собі раду, заробляючи власні кошти. На сьогодні для нас головне — ліквідувати аварійний стан замків і розпочати консерваційні роботи.
Якщо зазирнути у перспективу, то в Золотому Потоці, за концепцією архітектора Юрія Вербовецького, планується пристосувати замок під феодальне помістя, де постійно житиме велика родина. Тут вирощуватимуть пшеницю, розводитимуть худобу, займатимуться ремеслами, а на свята будуть організовувати ярмарки та бенкети…
У замку в селі Язловець можна буде проводити лицарські турніри. А в селі Підзамочок біля замку плануємо створити мотузяний парк, канатну дорогу, лижну трасу.
Дуже добре, що народний депутат України Микола Люшняк та його помічники спільно з заповідником розробили проєкт відновлення замків у Бучацькому і Теребовлянському районах.
Сподіваємося, що його підтримає Бюджетний комітет Верховної Ради і будуть виділені кошти для цих потреб… Маємо надію, що уряд підтримає ініціативу Міністерства культури та інформаційної політики, і відбудова цих замків у 2021 році буде включена в національний проєкт «Велике будівництво».
У Подністер’ї є ще й інші цікаві замки, наприклад, у селищі Скала-Подільська та селі Кривче. Вони так само мали би бути включені у вищезгаданий «зелений шлях».
Але для того, щоб групи туристів змогли побачити історико-архітектурні перлини, державні органи та органи місцевого самоврядування мали б подбати про ремонт автомобільних доріг, і насамперед тієї, яка веде до замку в селі Язловець. Адже розбитими путівцями мало хто з мандрівників поквапиться відчути красу замків і фортифікаційних споруд та дух історії, який витає там.
На нашу думку, головна мета полягає у тому, щоб акцентувати увагу на збереженні матеріальної та нематеріальної культурної спадщини нашого краю. На даний час ми маємо надію на надходження коштів у заповідник, щоб втілити задумане.
Проте сьогодні спільними зусиллями місцевої влади, громадських організацій та Національного заповідника «Замки Тернопілля» ми хочемо ліквідувати аварійний стан і пристосувати об’єкти нашої установи, які розташовані на «зеленому шляху» в Дністровському каньйоні для таких атракцій, як-от: майстер-класи, квести, наукові пікніки, перегляди фільмів під відкритим небом та інші тематичні розваги.
Адже те, що залишила нам природа, історія, фантазія і вмілі руки людей, повинно бути використано з користю для держави, місцевих громад, бізнесу і мешканців.
Ольга ПОЛІЩУК, начальник науково-дослідницького відділу
Роман ЯКЕЛЬ,науковий працівник Національного заповідника «Замки Тернопілля»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here