Головна Новини Тернополянка розповіла про життя в Ізраїлі

Тернополянка розповіла про життя в Ізраїлі

Чужинців ізраїльтяни трохи стороняться, але розуміють, що без них пропадуть, бо не буде робочої сили

Юля виїхала до Ізраїлю разом зі своїм чоловіком. Це країна в південно-західній Азії на південно-східному узбережжі Середземного моря. Вважається єврейською державою. Одна з найрозвиненіших в Азії, з високим рівнем достатку. Вона розповіла нам трохи більше про можливості, які пропонує ця країна, побут та культуру ізраїльтян.

– Мабуть, почнемо з основного запитання: чому Ви вирішили покинути Україну й обрали саме Ізраїль?

– Коли ми з чоловіком одружилися, постало питання, що потрібно якось забезпечити себе житлом, автівкою. Зрозуміло, що в українських реаліях втілити такі побутові мрії може не кожен. Найоптимальнішим варіантом стало для нас виїхати на роботу до Ізраїлю. Цю країну обрали не випадково. Раніше там уже працювала моя мати, і я кілька разів приїздила до неї на канікулах під час навчання в університеті. Тому багато чого про цю країну дізналася, знала, що тут можна нормально заробити у порівнянні з іншими країнами, куди їдуть наші співвітчизники.

– Як щодо мови, Ви спілкувалися івритом чи англійською?

– Взагалі то цінується той працівник, який володіє івритом. Насправді це неважка мова, за рік нею можна вільно володіти. Вона чітка і логічна. В Ізраїлі можна записатися на курси вивчення, які триватимуть десь рік і будуть платними, для репатріантів такі курси абсолютно безкоштовні.

– Яке ставлення до українців? Вони взагалі щось знають про нашу країну?

– Прийнято вважати, що некваліфікованою працею займаються саме ті, хто приїздить заробити з інших країн. Тут дуже багато заробітчан різної національності. Ізраїльтяни добре ставляться до українців і філіппінців. Нас вони вважають надзвичайно трудолюбивою нацією. Розумієте, для наших людей не проблема прибрати, смачно приготувати їсти. З меншою охотою беруть до роботи росіян та молдаван.

Розкажу такий приклад, мені зателефонувала жінка і попросила прибрати квартиру. Ми домовились за ціну, вона сказала мені адресу, і я поїхала. Ключі власниця житла залишила під килимком. Вона мене не бачила в очі, не бачила моїх документів, не знала, як я виглядаю. У квартирі були цінні речі, та вона мені повірила. Ізраїльтяни нам довіряють і не соромляться про це говорити.

Є великий відсоток ізраїльтян, які думають, що українці та росіяни – це одне і те ж саме. Але я проводжу просвітницьку роботу і пояснюю, що це не так. Розповідаю, що у нас війна, спровокована саме Росією. Інколи вони роблять спробу сперечатися, і якщо кажуть, що українці та росіяни – це одне і те ж, то я відповідаю, що в такому випадку ізраїльтяни та палестинці – це також одне і те ж саме. Після цього вони все дуже швидко розуміють.

– Давайте поговоримо трохи більше про побут, ціни та соціальні гарантії. У скільки обійдеться нерухомість в Ізраїлі?

Купити нерухомість тут дуже складно, навіть корінні мешканці не мають змоги придбати собі житло. Більшість живуть в орендованих квартирах. Тут немає маленьких квартир – одно- чи двокімнатних. В основному будують 3-кімнатні і до 7-ми кімнат або вілли. Однокімнатні квартири бувають лише в тому випадку, якщо власник розділив велику квартиру на кілька маленьких для того, щоби заробити більше грошей на оренді. Але це вважається незаконно. Вартість квартири залежить від того, в наскільки престижному районі знаходиться помешкання і як далеко до моря. Якщо говорити про такі міста, як Хайфа та Тель-Авів, то 3-кімнатна квартира буде коштувати від 1,5 до 8 мільйонів шекелів (413 тис. – 2,200 млн. $).  Вілли – починаючи від 10 мільйонів шекелів (2,752 млн. $).

Оренда поділеної квартири (1-2-кімнатної) – від 2,500 шекелів у місяць (690 $). Комунальні платежі залежать від площі помешкання. В середньому десь 300 шекелів (82 $), якщо не вмикати кондиціонер, і в районі 600 шекелів (160 $), якщо кондиціонер буде працювати.

– А як щодо кредитування чи іпотеки?

– Кредитування є, але його розтягують на дуже тривалий термін і не кожен готовий зобов’язати себе виплатами вперед на 50 років. Для прикладу, я працюю в однієї жінки, вона власниця 5-кімнатної квартири. Зараз їй 56 років, а останній платіж вона зробить у 75. Говорити про те, що помешкання залишиться у спадок дітям, не варто. Тут дуже великі сім’ї, троє дітей – мінімум, в ортодоксальних євреїв – і 10-12. Тобто якщо після смерті батьків квартиру продадуть і розділять між собою виручені кошти, то це вийде не дуже велика сума.

– Скільки потрібно заробляти, щоби спокійно собі жити, не відмовляти в розвагах, відпочинку?

За власними спостереженнями, якщо є власне житло, то 5,500 шекелів вистачає (1500 $). Якщо квартира орендована – 7-9 тисяч шекелів (2-2,5 тис. $).

– Якщо говорити про зарплатню, то на який дохід можуть розраховувати легальні працівники та ті, що перебувають у країні нелегально?

– Вважається, що середня зарплатня по країні – в районі 9,8 тис. шекелів (2,7 тис. $). Не можу сказати, що це так. У мене багато знайомих ізраїльтян, які працюють офіційно і заробляють 6-7 тис. шекелів (1,5-1,9 тис. $).

Нелегальні працівники можуть заробляти і більше. Для прикладу, на будівництві  – 9 тис. шекелів (2,5 тис. $), плиточники – 10,9 тис. шекелів (3 тис. $), прибиральники після ремонту – 14,5 тис. шекелів (4 тис. $) при умові щоденної зайнятості (25 робочих днів на місяць) та чайових. Хочу зазначити, що чайові давати в цій країні прийнято.

Якщо хтось хоче приїхати працювати сюди легально, то необхідно отримати робочу візу за тими спеціальностями, які тут затребувані. Найчастіше це «метапелет» – доглядач за престарілими людьми. Ця віза обійдеться десь у районі 5-6 тис. $, її відкривають терміном на 5 років, та діяти вона може і довше за умови, що людина, яку ти доглядаєш, житиме. Звісно, можна працювати в таких умовах легально, але це психологічно важко. В основному на такій роботі працюють філіппінці.

– Чи може отримати громадянство українець, який протягом тривалого часу прожив в Ізраїлі?

Громадянство Ізраїлю отримують лише євреї і тільки так. Наші співгромадяни можуть стати репатріантами у тому випадку, якщо у роду були євреї, і це тільки жіноче коріння. Ця країна в прямому сенсі для життя євреїв. Чужинців вони трохи стороняться, але розуміють, що без них пропадуть, бо не буде робочої сили.

Одного разу була свідком, як зустрічають репатріантів. В аеропорту їх чекає ціла делегація з квітами та музикою, і коли вони сходять з літака, під оплески вручають їм паспорт.

– Які пенсії в ізраїльтян? І взагалі, чим вони займаються виходячи на пенсію?

Мінімальна – 5-6 тисяч шекелів (1300-1500 $). Але тут діти допомагають своїм батькам. Старші люди дійсно відпочивають, роблять зачіски, відвідують перукарні, гуляють, танцюють. Часто ввечері на пляжах можна побачити клуби для пенсіонерів, аніматор під музику показує їм рухи, а вони, красиво вдягнуті й доглянуті, танцюють, потім спілкуються між собою.

– Про медичне обслуговування можете розповісти?

– Я за освітою медик і можу навіть висловитись фахово. У плані технічного забезпечення, хірургії, трансплантації, лікування раку – медицина тут найкраща у світі, хоча й дуже дорога. Для ізраїльтян існує обов’язкове страхування, яке поширюється на всі хвороби і ургентні випадки, окрім стоматології та пластичної хірургії. Найбільше мене вражає екстрена медицина. Швидка допомога тут поділена на 2 класи. Є білі автомобілі та жовті. Білі «швидкі» їдуть на нескладні виклики, які не потребують термінового втручання. Часто в таких машинах, окрім фельдшера та водія, можна зустріти ще й волонтера, який безкоштовно, щоби набратися практики, приїздить на виклики. Жовті «швидкі» – це невідкладна допомога, ургентні випадки та ДТП. Ці авто приїздять за лічені хвилини, якщо у місті пробки, то приїде жовтий мотоцикл швидкої допомоги. В їхніх автомобілях для надання допомоги таке технічне начиння, що я просто у захваті і мрію, щоб і в Україні таке було. Це дасть можливість врятувати багато життів.

У минулі вихідні ми відпочивали з чоловіком на Мертвому морі, протяжність його – півтори години на автівці, дорога серпантином. І ось одному чоловіку стало погано, спека ж на вулиці. За ним прилетів вертоліт швидкої допомоги. Для нас це була екзотика, але дуже хочу, щоби такий же спосіб доставки хворого практикували в Україні, у нас багато важкодоступних місць, зокрема гірські райони.

– Як влаштована транспортна система? Що обирають частіше – автівку чи громадський транспорт?

Це залежить від того, як далеко від дому ти працюєш. Взагалі культу автомобілів, як у нас, немає. Машину можна купити від 3,6 тис. шекеля (1 тис. $), якщо брати новий автомобіль, то ціни на 1 тис. $ вищі, ніж в Україні. Тут автомобіль – це просто транспортний засіб. Багато дуже битих машин, із вм’ятинами. Вони на це не зважають, ну в’їхав хтось, але машина після цього їде, значить усе добре (посміхається). Вартість палива: бензин А95 – 3,80 шекеля (1$), дизпаливо – 4 шекелі (1,1$).

Стосовно громадського транспорту, то тут дуже добре розвинена система карток. Таку картку можна постійно поповнювати або оплачувати 213 шекелів у місяць (58$) і користуватися безлімітом на поїздки. Там стимулюють цю систему таким чином, що коли ти, для прикладу, поповнюєш картку на 50 шекелів, то отримуєш 62,50 на рахунок. Термін дії квитка – півтори години, тобто за цей час я можу здійснити безліч поїздок за одну вартість. Разовий проїзд – 5,9 шекеля (1,6 $).

– А як щодо продуктового кошика?

– Ціни буду вказувати за кілограм. Хліб – 8-12 шекелів (2-3,5$), морква – 1 шекель (0,28$), перець – 6,90 (1,9$), капуста – 2,9 (0,83$). Фрукти, які вирощують в Ізраїлі, дуже дешеві, ті, що імпортують, дорожчі. Найбільше тут, звісно, фініків. Вартість м’яса різна і залежить від того, кошерне воно чи ні. Кошер, або як тут називають «кашерут», – це та їжа, яку дозволено їсти євреям згідно з їхнім вченням. На продуктах є спеціальні помітки, кошер це чи ні.  Кошерний продукт – це той, який благословив до вживання Равін. Якщо говорити про м’ясо, то кошерним вважається лише м’ясо парнокопитної травоїдної тварини. Звичайна телятина – 89 шекелів за кг (24,5 $), кошерна  – 200 шекелів (50 $). Риба червона – від 100 шекелів за кг (27,5$).

На алкоголь ціни різні, наприклад ,холодне пиво буде коштувати 12 шекелів (3,3$), а тепле – 8 шекелів (2,2$). Горілка – 60 шекелів (16.52$), вино – 25 шекелів (6,8$). Цигарки дуже дорогі – 23 шекелі за пачку (6,33$)

– Чим в основному харчуються ізраїльтяни?

Їхні національні страви запозичені в арабів. Арабська та єврейська культури тісно переплелись. Фалафель – культова страва. Це кульки з нуту, обсмажені в олії, їх часто запаковують у лаваш. Їдять овочі та фрукти, особливо популярний хумус – паста з нуту.

У закладах громадського харчування подають дуже великі порції і нормально отримати щось у подарунок від закладу. Вечеря на двох обійдеться у 300 шекелів (82$).

– Що Вас найбільше вразило в цій країні?

– У них присутня традиція сватання. Для мене це дивно, ніби цивілізована країна, але чоловік із дружиною можуть бути незнайомими і побачитись у день весілля, усе вирішують їхні батьки.

У них культ татусів. Усе те, що у нас робить мама, в Ізраїлі робить батько. Гуляє, годує, міняє підгузки, купає. Часто на дитячих майданчиках саме татусі гуляють з дітьми і спілкуються між собою.

Армія. Тут побачити людину з автоматом – це норма. Ніхто не дивується. Форма шиється індивідуально.  Автомат не можна залишати без нагляду, якщо немає сейфу, то ти зобов’язаний з ним спати, ходити в магазин. На рівні з хлопцями в армії служать і дівчата, це почесно. Без служби в армії не можна претендувати на престижну роботу.

Діти у школах обов’язково вивчають Тору і здають екзамен на знання цієї релігійної книги.

– У них багато традицій, наскільки мені відомо. Розкажіть про ті, які Вам сподобались?

– Цікаве свято Йом кіпур, дослівно це «прощення» гріхів. У цей день кожен має вибачитись за те, що зробив щось негоже, і пробачити тим, хто образив. В цей день у них прощаються фразою «Гмар хатіма това», це в перекладі десь звучить як «гарного тобі підпису». Вважається, що в цей день Бог записує усі вчинки людей і робить підсумки. Ця фраза ніби бажає гарних висновків Бога про людину. Сукот – свято врожаю. В ці дні євреї ставлять намети, прикрашають їх гарно, як ми новорічну ялинку. В цих наметах вони снідають, обідають та вечеряють, сплять, співають, проводять дозвілля. Все місто в цих наметах. Це в пам’ять про те, як євреї блукали у Синайській пустелі.

– Ви за домом не сумуєте? Адже це країна з зовсім іншими традиціями та менталітетом, українців там не багато…

– Насправді дуже сумуємо. За батьками, друзями. Ми любимо Україну, її землю, традиції та людей. Ми не виїхали сюди на постійне місце проживання. Найближчим часом плануємо повернутися додому і вже не покидати рідної землі.

Автор:
Джерело: Тижневик “Номер один”

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here