Про перший давньоруський замок у Теребовлі відомо з IX століття. Тут була резиденція князя Василька Ростиславовича, правнука Ярослава Мудрого.
Фортеця на високому пагорбі була дерев’яною, посеред подвір’я була мурована церква у візантійському стилі. У 1241 році фортецю вщент зруйнували ординці хана Батия. У XIV столітті Теребовлю захопили поляки, і король Казимир збудував нову фортецю, яка, втім, теж занепала через часті турецькі набіги.
Замок, залишки якого збережені дотепер, був збудований у 1630-х роках. Він став справді неприступною твердинею, товщина мурів сягала 5 метрів, а висота стін – 18. Під час цієї перебудови розібрано церкву, у якій, за однією з історичних версій, був похований князь Василько Ростиславович. У 1675 році Теребовлянський замок взяло в облогу 10-тисячне турецьке військо. Виснажені оборонці замку уже готові були здатися. Зофія Хжановська, дружина коменданта замку, натхненною промовою переконала захисників фортеці триматися до останнього. Згодом під стінами замку спорудили пам”ятник героїчній жінці.
Починаючи з 18 століття, коли Теребовля увійшла до Австро-Угорської імперії, потреба у фортеці зникла, замок став занепадати, його поволі розібрали на будівельні матеріали. У 1930-х роках польська влада прийняла рішення законсервувати залишки замку, щоб захистити від подальшого руйнування. Однак, увесь час після Другої світової війни він продовжує боротьбу із силами природи сам на сам.
