Головна Новини Сім’я, яку єднає спорт

Сім’я, яку єднає спорт

Сім’ю Людмили Сагайдак і Василя Тарасюка можна по праву назвати взірцевою. Їх об’єднує не лише четверо дітей, які є для подружжя найбільшим скарбом, а й любов, злагода та взаєморозуміння. А ще всіх єднає спорт. Василь та Людмила – майстри спорту України з біатлону, а діти Ірина, Тетяна, Тарас і Вікторія наполегливо наздоганяють батьків, мріючи перевершити їхні досягнення, Сільський господар плюс
Життя цієї сім’ї це постійний рух і прагнення до перемог. І не лише в спорті, а й в інших заняттях, адже діти змалку активні й займаються в різних гуртках та успішно навчаються в школі та коледжі. Поміж тим вони постійно їздять на тренування та змагання.
Проживає активна сім’я в Копичинцях Гусятинського району. Там же Людмила Сагайдак працює тренером Тернопільської обласної дитячо-юнацької спортивної школи. З вересня до тренерської роботи повертається також чоловік Василь. Для обидвох спортивна кар’єра була перспективною ще змалку. Василь Тарасюк закінчив школу в с. Піщатинці Шумського району і для вступу обрав факультет фізичного виховання, адже він не пригадує себе в дитинстві без м’яча і спортивного майданчика. Очевидно, вплив на його вибір мало й те, що його старший брат теж обрав спортивну кар’єру, а батько працював вчителем фізкультури.
Людмила натомість виховувалася в сім’ї лікарів, а в спорт потрапила волею випадку. Активну та спортивну дівчину часто долучали до шкільних спортивних змагань. Після перемоги в одному з них у Тернополі її здібності помітили й запропонували приїхати у визначений час на спортивний майданчик педуніверситету. Коли вона прибула, з’ясувалося, що тоді саме проводилися вступні іспити до педліцею. Успішно здавши їх, Людмила стала студенткою. Батькам повідомила лише те, що потрібно здати документи.
– На той час я мріяла швидше вибратися з дому, – розповідає пані Людмила, – бо в нас була велика господарка й робота на ній порівняно із тренуваннями – це квіточки.
І справді, навчаючись у ліцеї, Людмила багато тренувалася. Завдяки спортивним успіхам вона ввійшла до складу збірної України. Цей час вона згадує із ностальгією, адже перед нею з’явилися нові можливості. Побувала на змаганнях у різних країнах – Чехії, Польщі, Білорусії, Італії, але найбільше їй запам’яталась участь у юнацьких Олімпійських іграх у Фінляндії. Це був один із найперших її виїздів і найяскравіших вражень від країни. До речі, чоловік Василь, який на три роки старший, свого часу був тренером Людмили.
Нині шляхом батьків ідуть діти, які теж уже здобули не одну перемогу, але найяскравіші з них ще попереду, впевнені вони.
– Я з дитинства знала, що будуватиму спортивну кар’єру. Хочу стати Майстром спорту Міжнародного класу, – цілеспрямовано каже чотирнадцятирічна Тетяна.
Вона, до речі, має вже чималі успіхи – є дворазовою чемпіонкою України та потрапила в резерв збірної України. Старша донька Ірина неодноразова чемпіонка області, а син Тарас – призер чемпіонату області та Всеукраїнських змагань. Активно тренується також і найменша донечка Вікторія. Їй лише шість років, але вона вже має на меті збудувати спортивну кар’єру.
Батьки, які пройшли цей шлях і знають, як це інколи нелегко, підтримують своїх дітей, адже спорт не тільки зміцнює їхню сім’ю, а й здоров’я.
Любов ТИМЧУК