Сільська церква має іконостас, розшитий бісером

На його виготовлення отець Степан благословив 18 родин. Намистинки передавали майстриням в Італію та Іспанію

Цей неповторний храм — гордість села Тютькова Теребовлянського району, що на Тернопільщині. Унікальність церкви Положення ризи Пресвятої Богородиці в тому, що вона має вишитий бісером іконостас. У ньому сяють мільйони дрібненьких намистинок, вистелених на полотні вручну! У світі подібних реліквій не знайти.

Тютьків — село невеличке, має десь зі сто дворів. Та люди тут живуть дружні і з Богом у серці. Велику по­вагу в громади має настоятель храму отець Степан Суканець. Це була його ідея — створити іконостас, якого не до­водилося бачити ніде у світі.

— Ми хотіли зробити щось ексклюзив­не, але водночас дуже близьке кожному, — каже священник. Образи, як вони ма­ють виглядати, він побачив уві сні. Та зна­йти майстра, який би розробив схеми, виявилося непросто. Адже намалювати ікони — це одне, а вишити, ще й бісером, — зовсім інше. Тим більше, що усі святі мали бути зображені в одному стилі, з дотриманням церковних канонів.

Погодився виконати оригінальне за­мовлення львівський художник Олег Стеч­кевич. Приїхав у Тютьків, аби на власні очі побачити, як саме має бути розміщений іконостас у храмі. Над схемами образів він працював разом із дружиною. На ро­боту отець Степан благословив 18 родин. Адже кожну ікону зголосилася вишива­ти інша сім’я. Навіть своїм родичкам, які перебували на заробітках за кордоном, передавали полотно з намистинками. У тому числі в Італію та Іспанію. Інші пара­фіяни допомагали грошима — жертвували на закупівлю бісеру.

Трудилися сільські майстрині над іко­ностасом майже два роки. І коли вишиті образи обрамили в ажурний різьбле­ний липовий каркас роботи сільського умільця Олега Мамедова із сусідньої Заздрості, усі були неймовірно вражені красою. На цю роботу, підрахували, піш­ло 1 мільйон 436 тисяч 433 бісеринки! Вага яких сягнула майже 18 кілограмів. Але це, виявляється, був лише початок. Пізніше майстри розширили іконостас, а вишивальниці створили ще десять обра­зів для нього. Вишили з намистин і Хрес­ну дорогу.

Коли заходиш у цей храм, здається, що він сяє свіжістю, новизною. Намис­тинки грають у сяйві панікадила, підкрес­люючи величність образів. Здається, хтось лише вчора поклав тут свіжі барви. До речі, ікони розміщені під спеціальним склом, яке «забирає» зайвий лиск і ство­рює 3D-ефект.

— Кожен з наших парафіян, прийшов­ши до храму, бачить плоди своєї праці. І це разом з молитвою підносить його у дусі, — радіє священник.

До речі, його часто можна побачити біля церкви не у рясі, а з робочими ін­струментами в руках. Він трудиться біля святої обителі так само ревно, як і в хра­мі.

Поспішають до Тютькова й віруючі з різних куточків України. Милуються не­баченою красою, просять у Бога для себе милості та натхнення.

Фото Наталія Кравчук, Тернопільська область