Що не кажіть, а криниця на власному подвір’ї – це неабияке задоволення. І хоч сучасні господарі дедалі більше віддають перевагу свердловинам, утім колодязі таки не втратили своєї популярності. Лише чого вартий той момент, коли на кількаметрову глибину опускаєш відро і за хвилину отримуєш життєдайну прохолоду. Але з роками криниці замулюються, тому потребують очищення, Сільський господар. Цією благородною і не зовсім звичною як для містян справою займаються тернополяни Анастасія і Володимир Мартинчуки.
Родинне ремесло
– Це ремесло у нашій родині вперше освоїв мій дядько Андрій Семаник, який мешкає у Львові, – розповідає Анастасія Мартинчук. – Кілька років тому мама його дружини попросила почистити криницю. Дядько власноруч намалював схему спеціального пристрою, за допомогою якого згодом і виконав побажання тещі. Сусіди, які це побачили, й собі почали просити. Відтоді дядько Андрій серйозно зайнявся цією справою. Згодом і чоловікові моєму запропонував. За цією ж схемою виготовили ще один пристрій. Так мій Володимир перекваліфікувався із майстра з ремонту квартир у спеціаліста з чистки криниць.
Спочатку він працював у парі з товаришем. Та якось захворів і потрапив на тривалий час до лікарні. А тут люди просять криницю почистити. Тоді Володимира замінив батько Анастасії, який приїхав до них у гості з Білорусі. Та наступного разу виникла нова проблема: через певні обставини не з’явився напарник.
– Тато, довго не думаючи, каже мені: «Поїдемо разом. Ця справав зовсім нескладна», – пригадує Анастасія. – Я погодилася, а вже невдовзі стала поруч із чоловіком і тепер ми працюємо в дуеті. Батькові моєму так сподобалося це заняття, що він і собі замовив таку техніку і нині чистить криниці у Білорусі. Це ремесло опанував і мій двоюрідний брат Мар’ян із Львова. Тож воно у нас – родинне.
Колодязь завглибшки 28 метрів
Найчастіше люди просять Мартинчуків почистити криниці у середині літа. Увесь процес триває від двох з половиною годин до трьох днів. Усе залежить від того, наскільки брудний колодязь. Роботу починають із відкачування води. Відтак майстер опускається на дно. Найглибша криниця, яку доводилося чистити, мала 28 метрів.
– Один раз і я спускалася на дно. Відчуття, зізнаюся, не вельми приємні, – ділиться Анастасія. – Там темно, вогко і трохи моторошно. Тому цю роботу ми доручили Володимиру. Після того, як він усе обстежить і оцінить ситуацію, піднімається вгору і дає команду увімкнути техніку. Працює вона за принципом роботи екскаватора: досягаючи дна, ківш відкривається і витягає звідти весь непотріб. Іноді треба продезінфікувати криницю, а також заробити шви між кільцями.
Чудернацькі знахідки
Якось підняли на гору аж п’ять відер, які обірвалися з ланцюга. За той час, поки там лежали, поржавіли, відповідно, й вода забруднилася. Одного разу дістали пляшку пива. Чоловік поставив його у відро з водою, а воно шубовсть у воду.
На дні криниць чистильники знаходили дитячі іграшки, горнятка, колоди дерев і навіть посудину зі смальцем. Підозрюють, що, мабуть, хтось із сусідів хотів нашкодити господарям. І таки домігся цього, бо що вже люди не робили, скільки разів воду не кип’ятили, а вона все одно була вкрита жирною плівкою. Лише після того, як банку витягнули, вода стала чистою.
– Найціннішою знахідкою були срібні сережки, – розповідає жінка. – Це був весільний подарунок нареченого. Однак наречена хотіла золотих сережок і зі злості кинула срібні у криницю. Там вони пролежали тридцять п’ять років.
Як дбаєш, так і маєш
Із захопленням розповідаючи про своє ремесло, Анастасія Мартинчук нагадує про те, що для того, аби пити кришталеву водицю, кожні шість років задля профілактики треба криницю чистити.
– Зазвичай люди роблять це, коли вода має специфічний запах чи колір, – каже Анастасія. – Нерідко люди скаржаться, що криниці пересихають. Багато залежить від того, де її викопали. Тепер як місце вибирають? Вийде господар на подвір’я, тицьне пальцем: ось тут копайте. А треба робити так, як наші діди-прадіди. Звечора ставили банку на визначеному місці. Якщо вранці в ній роса – сміливо копали там криницю.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
