Головна Новини Села Бережанщини отримали «живу історію»

Села Бережанщини отримали «живу історію»

У 2013 році Західноукраїнський центр історичних досліджень та Українська Галицька Асамблея (м. Львів) започаткували проект «Локальна історія», який, за задумом його автора Тараса Чолія, має на меті почати відродження громад з історичного аналізу і переусвідомлення своєї ідентичності та цивілізаційного призначення, пише Номер 1

2015 року Бережанський краєзнавчий музей також долучився до реалізації цього проекту на Бережанщині. Поряд із працівниками музею до роботи зі збору джерельної бази також залучаються й місцеві краєзнавці, учителі історії та інші зацікавлені особи, небайдужі до збереження та популяризації історичної минувшини нашого краю.

– Звичайно, на сьогодні вже вийшло чимало історичних нарисів про села Бережанщини, та все ж чимало населених пунктів і досі не мають своєї написаної історії. Більше того, жодне із сіл нашого району не має своєї «живої історії», тобто спогадів очевидців подій, записаних шляхом аудіо- чи відеофіксації. Окрім того, чимало старовинних документів та фотографій ще й досі не увійшли до жодного видання, не отримали належного наукового опрацювання, залишаються непомітними у різноманітних родинних архівах, – каже зберігач фондів Бережанського краєзнавчого музею Наталія Бойко.

У рамках реалізації проекту «Локальна історія» на Бережанщині проводяться: наукові експедиції селами району, щоби віднайти фото- та відеофіксації історико-краєзнавчих матеріалів і, зокрема, спогади очевидців, народжених у 1920-х – 1940-х рр. Зібраний матеріал піддається науковому опрацюванню, а далі розпочинається підготовка відповідних історичних довідок про населені пункти району.

Свою історію розповідає Дарія Степанівна Горошко (1931 р.н) із села Рогачин

– Робота над реалізацією проекту розпочалася у лютому 2015 року. Працівниками музею здійснено експедиції у 27 сіл Бережанського району. Відзнято інтерв’ю із понад 70 людьми, що загалом становить понад 50 годин, а кількість відсканованих фотографій та документів – понад 900. Сама ж електронна база матеріалів, зібраних у згаданих селах, становить понад 200 Гб пам’яті на електронному носії, – розповіла пані Бойко.

– Найстарший респондент, з яким випала нагода поспілкуватися, це Михайло Якимович, який 22 листопада 2014 року відсвяткував свій 100-літній ювілей. Народився п. Михайло у с. Бережниця Калуського р-ну на Івано-Франківщині. У 1922 р. його родина переїхала до Мечищева (нині Бережанський р-н). Загалом, на перший погляд, скромний, непримітний чоловік, який прожив звичайне життя простого селянина, за винятком того, що відбув 5 років тюремного покарання за ухиляння від служби у Червоній армії. Опісля – довгі роки праці на цегельному заводі у с. Рай. Вразило те, що в такому поважному віці пан Михайло виявився цікавим співрозмовником, будучи при світлій пам’яті, доброму гуморі та оптимістичному настрої. Момент знайомства із Михайлом Васильовичем приємним спомином закарбувався у нашій пам’яті, – розповідає Наталія Бойко.

З-поміж інших, розповідають працівники музею, досить інформативних та цікавих інтерв’ю слід відзначити спогади Ольги Мерещак (1929 р. н., с. Волиця), Степанії Желінської (1933 р. н., с. Лапшин), подружжя Марії та Михайла Синишиних (1934 р. н., 1928 р. н., с. Лапшин), сестер Анастасії та Марії Яреми (1929 р. н., 1932 р. н., с. Лапшин), Людмили Куцої (1923 р. н., с. Двірці), Магдалини Паньків (1921 р. н., с. Стриганці), Ганни Музички (1931 р. н., с. Рекшин), Листван Ольги (Стафиняк) (5.06.1936 р. н., с. Підвисоке) та Йосипа (3.12.1932 р. н., с. Підвисоке), Пелечик Антоніни (31 січня 1922 р., с. Підвисоке).

Як відзначають музейники, у ході таких пошукових експедицій вдається також і поповнити фонди музею цікавими оригінальними експонатами.

У 2016 році Бережанський краєзнавчий музей припинив співпрацю із Західноукраїнським центром історичних досліджень та Українською Галицькою Асамблеєю (м. Львів), але не полишив даної теми і розпочав самостійну реалізацію цього проекту. Як результат роботи, в Бережанському музеї сформовано велику базу фотографічного, документального матеріалу, а головне –  зібрано спогади очевидців по кожному населеному пункту Бережанщини. Усі ці матеріали будуть доступними дослідникам, краєзнавцям, і сподіваємося, що стануть у пригоді при дослідженні історії сіл нашого краю.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here