«Боже! Що вони роблять? Розстрілюють, рвуть гранатами. На західному подвір’ї хвилин 10-15 клекотіло, як десь у розжареному котлі. Торохкотіли кулемети, рвались гранати. Я підбігаю до муру, піднімаюсь по дошці вслід за якимсь юнаком, його скошує куля і він мертвий падає …на мене навалюються трупи розстріляних в’язнів. Кати увесь час стріляли по людях, які бігали туди-сюди, збиваючи з ніг одні одних, рятуючись від смерті. Поранені благали добити їх. Хтось милостиво просив Бога прощення і царства небесного, а хтось безперестанку закликав до помсти. Над нами з’явилася хмаринка і з неї сипнув краплистий дощ. В цей момент, немов з небес, почулися чиїсь голоси: «Дивіться, небо плаче за нами!». Ці моторошні спогади про розстріл у Луцькій тюрмі написав Микола Куделя, який дивом врятувався.
23 червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів у Луцькій тюрмі.
Відступаючи перед нацистами влітку 1941-го, радянська влада знищила у в’язницях на території Західної України, за різними оцінками, від 9 до 20 тисяч людей.
На 10 червня 1941 року у тюремному відділенні управління НКВД у Волинській області утримувалося 2 117 ув’язнених: здебільшого активісти ОУН, священики, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення зазначалося, що у зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти звільнили малолітніх, “указників” і засуджених за дрібні злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами.
У в’язницях Львівщини страти розпочалися 22 червня – першими розстріляли вже засуджених до смертної кари. З проміжного звіту начальника тюремного відділення управління НКВД у Львівській області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева розстріляли 2 072 особи. 26 червня затвердили нові розстрільні списки – ще 2 068 осіб вбили впродовж 24-28 червня. До останніх належать й ті, кого радянська влада арештувала після початку наступу Вермахту, не відкриваючи належним чином справ.
5 липня 1941 року капітан держбезпеки Філіппов направив наркому Сергієнку доповідну «Про евакуацію в’язниць західних областей СРСР», в якій зазначена кількість розстріляних. У містах Перемишль, Самбір та Стрий тоді Дрогобицької області знищили 1 368 в’язнів, у тюрмах Станіславської (тепер Івано-Франківської) – 1 000 в’язнів, у Ковелі на Волині – 194, у Дубному Рівненської області – 260.
Також розстріли відбулися у Володимир-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці. За даними радянських офіційних документів, під час так званого «розвантаження тюрем» на Західній Україні знищили близько 9 000 ув’язнених. Втім, за деякими оцінками дослідників, йдеться про понад 20 000 жертв.
Тіла розстріляних енкаведисти ховали у спецмісцях, на території самих в’язниць або залишали тіла незахороненими. Поховання жертв цих розстрілів досі виявляють в українських містах.
Детальніше про це можна почитати у статті Леся Бондарук:
https://bit.ly/3dxk9aE
та Ігоря Дерев’яного: https://bit.ly/31749JG
Львів’яни, вражені від побаченого у дворі в’язниці. 3 липня 1941 р. Львів. Фото з архіву ЦДВР.
