Головна Новини Розповідь про українського захисника який її вразив у Чорткові написала англійка Енн...

Розповідь про українського захисника який її вразив у Чорткові написала англійка Енн Брукс

Англійка Енн Брукс на початку повномасштабного вторгнення росії прихистила у себе чортків’янку пані Тетяну. Жінки потоваришували і продовжили спілкування навіть після повернення українки до рідного міста. Саме тому Тетяна вирішили поділитися відео виступу військового оркестру 194 понтонно-мостового полку з міста Новомосковськ, котрий виступав на відзначенні 500-ліття Чорткова, 4 вересня.

Енн Брукс настільки вразив та розчулив виступ, що вона написала оповідання про скрипаля із військового оркестру. До вашої уваги оповідання Енн Брукс:

Він стояв на центральній площі маленького українського містечка – самотня постать у військовій формі. Світало, прохолодне повітря та чисте небо обіцяли гарний день – ідеальний для святкування Дня Незалежності України. Місто вже було святково придбане і на всіх будівлях майоріли синьо-жовті прапори, але надворі все ще панувала тиша і спокій.

Солдат стояв, вглядаючись у лісисті схили міста, що сягали неба. Потім оглянувся, щоб оглянути знайомі будівлі. Він був частиною історії цього міста – успішно представляв рідне місто на футбольних матчах, пізніше став капітаном місцевої футбольної команди. Потім хлопець вивчав музику – скрипка була його слабкістю, котрій він приділяв кожну вільну хвилину свого життя. Така самовіддана праця і допомогла йому стати частиною видатного військового оркестру. Музика була його розрадою, пристрастю та спокоєм.

Одружився хлопець рано із дочкою фермера, котра не цуралася свого походження і не боялася важкої праці. Вони одружилися у величному місцевому соборі і назавжди поклялися перед Богом бути вірними – за цим принципом і жили. І все було чудово – розміряне сімейне життя музиканта в маленькому містечку з гастролями у різних куточках світу. Але це тривало до того моменту, коли загроза вторгнення сусідньої держави не стала реальністю. Він не зміг залишитися осторонь, він мусив йти захищати рідне містечко, сім’ю, країну… Це був його обов’язок.

Цього військового звали Микола. Сьогодні мав бути святковий день, але це все затьмарила війна. Та попри все – жителі мали зібратися на площі, щоб послухати виступ військового оркестру, котрий піднімав силу духу та викликав невимовне почуття національної гордості.

І ось цього урочистого ранку самотня постать – Микола впевнено крокував до своєї скрипки, чиї звуки вже в скорім часі сягатимуть кожного закапелку містечка. Зараз його час для репетиції – і він вирішив провести її з самого ранку на центральній площі міста. Микола поставив на скрипку глушник, що завчасно не збудити мешканців, підклав інструмент до підборіддя і торкнувся струн смичком. Ноти чистого блиску, неначе рідке золото, полилися каскадом. Зіграна майстерно мелодія ледь чутно піднялася у вись, де ще тремтіла літня легка прохолода. І в цій мелодії звучало все – його любов, трепет до рідної країни, гіркі сльози та велична надія на швидку і близьку перемогу.

Закінчивши репетицію, Микола відклав інструмент, і вирішив, що ці емоції обов’язково має почути кожен вже пообіді – на відзначенні Дня Незалежності. Його соло скрипки мало стати завершальним пунктом, що сколихне та випустить назовні емоції натовпу вдячних слухачів.

Люди почали збиратися ще в першій половині дня. Багато хто із них був одягнений у традиційний одяг – вишиванку – символ надії та патріотизму. Було багато насолоди народними піснями, співами і танцями. Нарешті довгоочікуване соло скрипки.

Самотня постать ступила вперед на площі і весь гамір і шум вмить затамував подих, очікуючи чогось величного. Вже перші делікатні, нав’язливі ноти зачарували усіх присутніх, так само як чарували ранкову тишу під час репетиції. Тільки тепер звук був глибокий та сягав найпотаємніших куточків сердець українців. Мало хто міг стримати тиху сльозу, що сама котилася в такт мелодії. Ця музика про країну, її нелегку долю, горе, гордість та перемогу…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here