Про смерть славетного актора повідомила керівник літературно-драматургічної частини Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру – Ірина Папуша.
“Велике горе спіткало наш театр!
Сьогодні, 22 вересня, на 84 році життя, перестало битися серце Корифея Української Сцени, народного артиста України Ячмінського Володимира Дмитровича.
Не можуть сприйняти наші серця, що не стало Доброго Християнина, Великого Актора, люблячого чоловіка, батька, дідуся, завжди повного оптимізму, радості, великої любові й жаги до життя Чоловіка!..
Колектив Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка глибоко сумує з приводу непоправної втрати. Сумуємо разом з родиною. Просимо доєднатись усіх шанувальників Володимира Дмитровича до спільної молитви!
Володимир Ячмінський народився 15 червня 1936 р. у м. Харкові. У 1961 р. закінчив театральну студію при Львівському академічному театрі ім. М. Заньковецької, творчу діяльність розпочав в Тернопільському обласному музично-драматичному театрі ім. Т. Шевченка в 1962 р.
З перших ролей він заявив про себе як актор, для якого не існує сценічного амплуа, створив галерею образів яскравого комедійного, драматичного характеру. Кожна роль, зіграна актором В. Д. Ячмінським – це подія, це завжди відкриття.
Творчість Володимира Ячмінського постійно перебувала в полі зору театральної критики та громадськості. Таким його роботам, як Іван Непокритий („Дай серцю волю…” М. Кропивницького), Мартин Боруля („Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого), Возний („Наталка Полтавка” І. Котляревського), Малахій Стаканчик („Народний Малахій” М. Куліша), Терешко („Суєта” І. Карпенка-Карого), Феліче („Дім божевільних” Е. Скарпетти), Феноген („Хазяїн” І. Карпенка-Карого), Майк Деделюк («Гуцулка Ксеня» Я. Барнича), Лейзер («Поминальна молитва» Г. Горіна), Скорик («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Ступай («Патетична соната» М. Куліша), Рибник («Тіль Уленшпігель» Г. Горіна), Зброжек («Маклена Граса» М. Куліша) та іншим присвячені численні театрознавчі дослідження. Створені сценічні образи вражали своєю неповторністю, засвідчували про яскравий талант.
Роботу в театрі актор успішно поєднував у кіно. Знявся у фільмах: „Чортова дюжина” (Козак Кишкомот), „Вершники” (Сержант Гевдар), „Прощайте фараони” (Оверко), „Дай серцю волю…” (Іван Непокритий), „Камінний господар” (Сганарель), «Чарівна сопілка» (Хома) та ін.
Неодноразово отримував відзнаки Міністерства культури України, Спілки театральних діячів України. Був лауреатом премії ім. М. Садовського та Леся Курбаса, удостоєний званням «Людина року-2009», нагороджений Орденом Слави III ступеня”
