Євгенія Шумка з Чорткова, якій виповнилося 100 років, читає напам’ять вірші українською та польською мовами. Також три вірші написала сама. Про це розповіла її донька Ольга Коваль. Жінка пережила польську окупацію та Другу світову війну. Про свій життєвий шлях розповіла кореспондентам Суспільного.
Євгенія Шумка, коли була дитиною жила в селі Угринь, яке за 9 кілометрів від Чорткова. Вчилася в сільській школі, закінчила 4 класи. Оскільки вчилася на відмінно, їй запропонували продовжити навчання в Чортківській гімназії.
Євгенія Шумка розповідає, що в дитинстві любила шити та мріяла про швейну машинку. Щоб її купити сім’я не мала грошей, каже Євгенія, мати пообіцяла подарувати машинку, коли продасть поросят.
Згодом, каже Євгенія Шумка, їй таки купили швейну машинку, на ній вона шила одяг собі та своїм братам і сестрам.
Окрім Євгенії, в сім’ї було ще шестеро дітей. Коли почалася Друга світова війна, двоє братів пішли воювати. Старший, розповідає жінка, загинув, а молодший потрапив до полону в Німеччині. Про війну Євгенія говорить мало, каже, що важко згадувати. Дитиною бачила, як розстрілювали євреїв поблизу її городу. Також пам’ятає, як вивозили з села сім’ю графа Потоцького.
“Літак прилетів і сів перед фільварком на лані. Він за панами прилетів, а москалі приїхали швидше, випередили їх. Потоцький вийшов з хати, москалі його вивели, сказали йти йому, куди хоче, Потоцького не рухали, не вбивали, льотчика забили, а сина Потоцького вивезли на Сибір”, – каже Шумка.
Після школи Євгенія Шумка була в товаристві “Сокіл”. Жінка розповідає, що ходили сусідніми селами та співали патріотичні пісні.
У 1956 році сім’я Євгенії Шумки переїхала до Чорткова. Тут побудували будинок, в якому живуть й досі, каже її донька Ольга Коваль. У кімнатах на стінах висять рушники, які вишивала Євгенія, ікони, а також її з чоловіком портрет. Разом батьки прожили 50 років, каже Ольга. 22 роки тому його не стало.
Ольга Коваль розповідає, що окрім вишивки, мати любила садити троянди:
“Коли ще була маленька, панський маєток був, а у пана там троянди були. От вона захопилася. Вона мріяла, що в мене біля дому будуть рости троянди. Вона дуже доглядала ті троянди, піклувалася”.
Нині у Євгенії Шумки четверо дітей і четверо онуків. Друга донька – Мирослава Нитка – зараз живе в Тернополі. Жінка розповідає, що приїхала привітати матір із 100-річчям:
“Все її життя – це віддати себе комусь, це помогти комусь, щось робити”.
Більше 5 років Євгенія Шумка не бачить через глаукому. Про ситуацію в країні дізнається з телебачення, а також від дітей та онуків. Свої вірші, які пише на патріотичну тематику, ніколи не записувала. Всі, каже, знає на пам’ять.
На запитання, що б порадила майбутнім поколінням, Євгенія Шумка відповідає:
“Любити свій народ, свій український край, нашу рідну Україну. Берегти і любити”.
