Олексій Філюк — священник з Тернопільської єпархії ПЦУ, який сумлінно дотримується режиму карантину. Його парафія налічує тисячі людей — щоправда, зараз вона являє собою онлайн-спільноту вірян, які спостерігають за богослужіннями священника у Facebook та Instagram.
Радіо НВ поговорило з Олексієм Філюком про те чи вірять священники у зв’язок із Богом онлайн.
В Офісі президента підрахували, що на Вербну неділю, яка була 12 квітня, до храмів прийшло у 25 разів менше людей, ніж торік. Скільки вірян прийшли до вашого храму того дня?
— Вірян у храмах фактично не було взагалі. У Шушківцях була одна людина, яка принесла вербу, і після відправи винесла цю вербу за церковну браму, для того щоб ті, хто проходитиме селом (вони не дуже залюднені), взяли собі освячену вербичку. Одна людина була у Білозірці, одна в Шушківцях — вірян немає. Служба проводилася, двері в храмі були відкриті, але без людей.
— Через недодержання карантинних обмежень під час Вербної неділі у семи областях Національна поліція склала адмінпротоколи. Три з них — саме на священнослужителів. Хто має відповідати за порушення — священники, які проводять службу; чи віряни, які прийшли, не зважаючи на прохання цього не робити?
— Мають відповідати і священники, і миряни. Я як священник прошу своїх парафіян: «Дорогі брати та сестри, утримуємося наразі від скупчення і від спільних молитов». Я проводжу кожен вечір молитви у Фейсбуці та в Інстаграмі, де долучаються мої парафіяни і тисячі парафіян з інших міст і сіл України та світу.
В цьому разі, коли є порушення, скупчення людей, винен і священник, і люди. Священник винен у тому, що, можна сказати, толерантно допустив людей до храму; а люди винні в тому, що попри прохання і вмовляння не ходити у храм, вони все одно йдуть. Діалог — найкращий вихід з даної ситуації. Штрафи не допоможуть.
З якого часу ви почали проводити служби в онлайн-режимі? Ви рахували, скільки вірян дивляться їх?
— Тисячі парафіян дивляться, часом і десятки тисяч. Наприклад, вчора була трансляція вечірньої онлайн-молитви у Фейсбуці, в Інстаграмі, де були одночасно більше тисячі переглядів. А потім вже 7−10 тисяч людей переглядають. Я вважаю, що це нормальна цифра.
Якщо у мене на службі в селі Шушківці, де живе неповна сотня людей, є 40 парафіян на відправі, то онлайн-парафія у мене налічує тисячі людей, тисячі куточків світу. Це довголітнє активне життя у соцмережах (і не тільки), реальні справи, які я робив, роблю і буду робити. І люди долучаються: у мене більше десяти тисяч підписників, п’ять тисяч друзів у Фейсбуці. Звичайно, вони так само хочуть подивитися на відправу.
— Чи відрізняються ваші відчуття під час онлайн-служб від тих, які виникають на звичайних службах? Чи є різниця саме для вас?
— Різниця в тому, що ми на відстані. Я просто транслюю вечірню молитву і розумію, що тисячі очей спостерігають, тисячі вуст промовляють ті самі молитви, що і я. Молитва є. І наразі такий нелегкий час для людей, для України, що вони щиріші, більш трепетні. Хоча ми завжди щиро молимося, але зараз, під час загрози від епідемії, від хвороби, молитви [надзвичайно] щирі.
Й коли молитва закінчується о пів на десяту у Фейсбуці, приходить сотні щирих повідомлень в Месенджер, в Інстаграм: «Дякую за молитву». Одні емоційно висловлюються, дякують; інші плачуть, дуже багато розчулених. В прямому ефірі я не дуже спроможний зробити аналіз, через те що я зосереджений на молитві, але вже після неї люди пишуть, дзвонять і дякують за проведену молитву.
— Чи можна взагалі відчути Бога онлайн?
Ісус Христос каже, що «ви є храм Духа Святого». Тобто кожна людина має відчувати присутність божу в собі, біля себе, бо Бог всюди є і все наповнює. Єдиного боюся, — щоби наші люди не [надто] звикли до цих онлайн-богослужінь, бо тоді самі культові споруди, храми і зібрання людей буде важко налагодити, щоби все знову стало на свої місце.
— Під час карантину навіть ухвалили рішення святити паски у пекарнях та на хлібозаводах, щоби менше людей приходили до церкви. Щоправда, це стосувалося великих міст. Чи брали цьогоріч участь в подібних дійствах у вас?
— Оскільки я живу в невеликому селі, де налічується сотня жителів, тут з приходом коронавірусу фактично взагалі нічого не змінилося. У нас як було «глухо», так і є; як люди жили спокійним життям, так і живуть — хата від хати на відстані 500 метрів. А якщо говорити про хутори, вони взагалі за три кілометри від села. Люди зустрічалися лише в неділю — у храмі. А зараз вони не зустрічаються взагалі.
Освячувати паски на заводі чи десь ще мене не запрошували, і немає такої можливості. Я зустрів парафіянина, який сказав: «Ну, могли б ви нам, священнику Олексію, посвятити паски та роздати». А я відповідаю: «Якщо я сьогодні роздам вам освячені паски, то ви не відчуєте самого свята — так хоч на свято вмиєтеся, поголитеся і вийдете до своєї брами, достанете кошика від пороху, і все буде прекрасно».
— На думку Папи Римського Франциска, спалах коронавірусу стався через безвідповідальне ставлення людей до природи, — а саме через зміни клімату.
Інший почесний патріарх Православної церкви України Філарет серед причин пандемії називає людські гріхи, зокрема і одностатеві шлюби, через що одна з українських ЛГБТ-організацій вже навіть подала на нього судовий позов. Якщо віряни поставили б запитання щодо причин пандемії, що б ви їм відповіли?
— На все в цьому світі існує божий допуск. Якщо від коронавірусу наразі в світі померли понад 135 тисяч людей, то абортів за цей період проведено мільйони. Звичайно, Бог дав людині життя, і вона має вибирати, де добре, а де зле. І коли людина вбиває свою дитину; коли, як ви говорите, одностатеві шлюби; коли йдемо ми проти закону Божого, природи, звичайно, це недобре. І Бог, щоби показати людині, що ми не вічні та ми не є володарями всього-всього, що він подарував нам на Землі, дає нам такі випробування. І це випробування ми маємо пройти з гордістю й не впасти духом, зустріти Великдень, і все у нас буде добре. І обов’язково потрібно дотримуватися норм карантину.
— Ще на початку епідемії в Україні серед церковників існувала думка, що пандемія — це кара божа. Але, на жаль, кількість хворих на COVID-19 збільшується саме серед священнослужителів. Чи можна це трактувати таким чином, що це кара безпосередньо й церковників?
— Бог не дивиться на особу — чи то священник, чи то мирянин. Він дивиться на серце. Але кара божа йде на всіх — на праведних і на грішних. Ще в одному місці написано, що кого Бог любить, того карає. Сказати, що хтось менш грішний, а хтось взагалі святий, я не можу — лише один Бог це знає. Священники наразі у найбільшій зоні ризику. Сказати, що це кара божа? Так, це кара божа на всіх нас.
До епідемії коронавірусу у людей було охолодження почуття людськості. В шоколаді немає какао, в ковбасі немає м’яса, в людях скоро не залишиться людей. Мене найбільше лякає те, що якщо раніше люди були закриті, то зараз кожен взагалі вважає свого ближнього ворогом. Але щоби зберегти душевний спокій, ми маємо відкрити Біблію, почитати декілька рядків, і там буде відповідь на наші запитання.
По-друге, потрібно налаштовувати себе на позитив. Як би не було — ніколи не падати духом. Бо якою б доля не була, життя прекрасне. Треба жити, треба творити. Нам є заради кого жити. Ми маємо боротися за життя.
