«Хочеш мати ворога — позич гроші», — такими словами починає розмову Микола Глива з села Гаї-Гречинські, що біля Тернополя. Чотири роки тому чоловік позичив 1500 євро своєму родичеві і досі не може повернути кошти. Ходив до нього додому, просив віддати борг, але чим далі, тим більше переконувався у безвідповідальності позичальника, пише Нова…
Коли через рік зрозумів, що родич не думає повертати гроші, попросив його написати розписку, щоб мати хоч якісь гарантії. Микола Михайлович змушений був звернутися до суду. Розписка стала основним доказом. Родич не з’являвся на засідання, суддя прийняв заочне рішення про стягнення боргу.
Якби між чоловіками були усні домовленості, то хтозна, чи вдалося би щось довести. Тернопільський міськрайонний суд виніс рішення в травні 2019-го, але свої кошти Микола Михайлович досі не повернув, бо триває епопея з виконавчою службою. А тим часом боржник нещодавно виїхав за кордон.
Втратив гроші та довіру…
Микола Глива нині на пенсії, має проблеми зі здоров’ям, бо кілька років тому переніс інсульт і важку операцію в столичній клініці. Свого часу чоловік працював бляхарем, перекрив чимало церков на Тернопільщині. Більше семи років був на заробітках за кордоном, відкладав копійку до копійки.
— Ситуація подвійно неприємна, адже я втратив гроші, а також довіру до родича, — зітхає Микола Михайлович. — 18 січня 2018-го до мене прийшов двоюрідний брат моєї дружини Ігор Томащук із Тернополя і попросив позичити 1500 євро. Ми добре жили між собою, його батьки колись багато допомагали нам — я це дуже ціную! Було, що і його мама у нас позичала гроші, але все повернула.
«Позичте, через чотири дні віддам із процентами», — попросив тоді Ігор. «Не треба мені процентів, але якщо береш 1500 євро, то так і поверни», — відказав я. У мене й думки не виникло, що згодом доведеться находитися за своїми грошима. Родич мав швейний цех у Тернополі, столярку в Збаражі — не бідний.
Кошти я позичив із тих, що відкладав на чорний день. У мене, на жаль, вже був такий день, коли потрапив до лікарні з інсультом. На операцію в Києві пішла величезна сума. Добре, що мав заощадження. А тут необдумано віддав гроші людині, яка й не збирається повертати. Обіцяв принести кошти через чотири дні, а минає вже четвертий рік. Спершу я телефонував і просив повернути.
«Не маю грошей, бо закупив товар. Бухгалтер не перевела кошти…» — щоразу щось вигадував. «Не хвилюйся, віддам!» — запевняв. Минув рік і я пішов по розписку. Він не впирався — написав. Добре, що взяв розписку, інакше вже би міг забути про свої гроші. Минув другий рік, третій, родич не думав повертати. У мене вже не було сил чекати, звернувся до адвоката. Написали позовну заяву до суду, я вирішив з’ясовувати все в законодавчому полі.
Утік від боргів за кордон
Оскільки родич Миколи Гливи не прийшов на жодне із засідань, Тернопільський міськрайонний суд виніс заочне рішення про стягнення боргу. — Суд був справедливий. Я втішився, думав, що ще трошки і закінчиться вся ця історія, але справу вже майже два роки гальмують у виконавчій службі, — обурюється чоловік. — Виконавче провадження перебуває у Тернопільському міському відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Ходжу туди вже як на роботу. За цей час змінилися два керівники служби, мою справу «мучили» два виконавці, але результату жодного. Перший виконавець ще щось намагався робити, а зараз — повна бездіяльність. Я думав, що без проблем стягнуть з боржника гроші, бо ж він мав бізнес, доходи, проте чомусь не поспішали. Якось я прийшов у виконавчу і наполіг перевірити рахунки боржника — при мені наклали на них арешт. А потім усе заглохло… Наскільки мені відомо, родич переписав на когось майно, щоб не вилучили. Як виявилося, у нього ще є борги перед банком, які виконавча служба мала б теж стягнути. «Років тричотири це буде тягнутися», — якось заявили мені у виконавчій службі. Але ж вони могли стягнути кошти у перші дні після ухвали суду! Можливо, родич «підмастив», щоб не зачіпали його. Остання крапля мого терпіння обірвалася, коли я нещодавно дізнався, що родич безперешкодно виїхав за кодон. Чому йому не заборонили виїзд за межі країни?! Таке враження, що у виконавчій спеціально дали йому «зелене світло». Через це я зателефонував на гарячу урядову лінію.
«Навіщо ви подали на мене скаргу?» — обурилась нинішня виконавець Ілона Іваніцька. А що я маю дякувати, що так легко відпустили боржника? Нині родич возить бусом до Англії туристів. Востаннє я його зустрічав цьогоріч поміж святами. «Ми не чужі. Чому ти так чиниш? — запитав я. — Я міг тобі подарувати 100-200 євро, але ж не таку суму». «Все віддам», — повторив стандартну фразу. Але це порожні слова. Мудрі вчаться на чужих помилках, а я — на своїх… — Коли до виконавчої служби надходить виконавчий лист, повинні провести ряд першочергових дій: витребувати документи про виконавче провадження, повідомити боржника про провадження, зобов’язати сплатити борг, — каже адвокат Миколи Гливи Олександр Нюня. — Виконавча служба викликала його до себе, навіть взяла розписку, у якій він зобов’язався у грудні минулого року повернути кошти. Проте так і не повернув борг у зазначені терміни. А нещодавно цей чоловік безперешкодно виїхав за кордон. За невиконання рішення суду проти нього повинні були ввести санкції, зокрема, обмежити право на перетин кордону, але не зробили. Нерухомого майна у боржника нема, виконавці повинні були описати рухоме майно, зробити примусове входження. Приходили до нього додому, стукали у двері, ніхто не відчиняв, розверталися і йшли. Повинні були залучати правоохоронні органи. Микола Глива сплатив судовий збір, виконавчі послуги, проте йому досі не допомогли повернути кошти. Знаю з практики, як виконавча за день наклала арешт на майно і стягнула виконавчий збір, а тут два роки — без результату.
Щоб дізнатися, чому досі не виконане рішення суду за даною справою, «НОВА…» звернулася до виконавця Ілони Іваніцької, проте вона відмовилася коментувати.
Начальник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Володимир Банах повідомив таке:
— Не маємо права розголошувати подробиці виконавчих проваджень і повідомляти персональні дані як боржника, так і стягувача. Усі рішення суду виконуємо згідно з Законом України «Про виконавчі провадження» і за інструкцією про примусове виконання рішень. Щодо обмеження у праві виїзду за кордон божників, то воно передбачено у двох категоріях справ: заборгованість зі сплати аліментів та ухилення від виконання зобов’язань майнового характеру, покладених на особу судовим рішенням. Обмеження через майновий борг здійснюється судом за поданням державного виконавця.
