Головна Новини Немічна мама благає сина приїхати до неї хоч на свята

Немічна мама благає сина приїхати до неї хоч на свята

«Свобода» вже неодноразово писала історію пані Ганни, жительки Козівського району. Жінка через сторінки нашої газети благає сина повернутися додому. Та що там, просто подзвонити, довідатися, як мама живе. Жіночці 76 років, часто хворіє. Недавно бідолашна зламала ногу. То не було навіть кому води подати. Та світ не без добрих людей. Чужі люди виявилися куди милосердніші, ніж рідна дитина. Син не приїздить додому майже три роки. Мешкає у своєї дружини у селі Воробіївка Підволочиського району. Пані Ганна вкотре звертається до свого Богдана, благає  одуматися.

«Сину мій дорогенький, я так тебе чекаю, так виглядаю щодня. Не знаю, чи ще побачу тебе коли, чи дочекаюся… У найважчу хвилину прошу тебе, прийди до мене, я так хочу ще хоч раз подивитися на тебе. Богданчику, не тримай зла на мене! Все, що найдорожче було в моєму житті – то згадка про тебе. Сину я присвятила тобі все своє життя. І де б ти не був, за тисячі кілометрів, коли тобі потрібна була поміч, я їхала до тебе, до своєї кровинки. Жилося нам по-різному. Бувало добре, а було й так, що шматком хліба ділилися. Після того, як твій тато помер, вирішила не одружуватися, бо ти не хтів другого тата. Я навіть і не думала, що після всього мене зустріне така страшна старість, що не матиму до кого прихилитися, до кого мовити слово.

Два з половиною роки ти не їдеш додому. Хто тебе не пускає до рідної мами, яка тебе під серцем виносила, вибавила, вчила, ночей не спала..? Невже така далека дорога з Воробіївки?

Богданчику, я зберігаю і вкотре перечитую твої листи, які ти мені писав, коли служив у Москві, як ти просив допомоги, писав, що любиш, сумуєш. Я ж летіла до тебе, мов на крилах, щоб помогти, визволити з тої біди. Богданчику, де я тоді думала, що колись стара і дуже хвора проситиму тебе прийти до мене.

Чи згадуєш мене, любий сину, як лягаєш спати, чи молишся перед образами, щоб я ще хоч трохи прожила, чи думаєш в ті довгі зимові ночі хто мною опікується?

Найбільше мені боляче коли приходять зимові свята. Все згадую як ти маленьким чекав, що принесе тобі Миколай під подушку, як любив колядувати. А як я маю зараз святкувати Різдво? Сину, хіба ти не сумуєш за своїм домом, родиною в такі великі свята?

Синочку, Богданчику мій дорогенький, пташкою б полетіла під твоє віконце, щоб хоч подивитися на тебе. Поки живу на тім світі, я – твоя мама і прошу в Бога, щоб тебе беріг. Молюся за тебе, твоє здоров’я. Мрію, щоб Матінка Божа почула мої молитви і я тебе дочекалася.

Твоя мама»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here